Людина, яка віддала своїй професії чи не все трудове життя, і не просто пропрацювала, а відповідально, старанно і професійно виконувала свої обов'язки, завжди заслуговує  на повагу і вдячність. Одним із таких корифеїв своєї справи є і Видраницький головний бухгалтер Микола Васильович Лукашук.

Хутір Вишеньки Височненської сільської ради – мальовничий куточок щирого волинського Полісся, що розкинувся за сосновою лісопосадкою, ніби ховаючись від села, у близькому прикордонні з Білоруссю. Ніщо тут не тривожить сільського побуту, лише голосні соловейки витьохкують свою незмінну пісню у пущі беріз, у високості сосен та час від часу чується гул тракторів, що працюють далеко у полі.

29 травня, прекрасної весняної днини, минає 50 років відтоді, як поєднали свої долі (у далекому 1966 році) жителі с. Гірники Євгенія Олександрівна та Адам Пилипович Данилюки. Їхня спільна життєва дорога не завжди була простою. Але серед великої кількості перешкод, проблем і клопотів вони не загубилися, а пронесли через усе життя любов до дітей, до внука, до усіх, з ким перетиналися стежини.

Про те, що у Височному є інвалід, який вправно грає в шашки і займає призові місця на районному та обласному рівнях, ми знали давно. І коли трапилася нагода поспілкуватися, поспішили до Михайла Хабовця. Йому зараз 56 років. Чоловік погано розмовляє і пересувається (має важку форму дитячого церебрального паралічу), тому нас супроводжувала соціальний працівник Людмила Полівода, яка доглядає за Михайлом Михайловичем. А життєва дорога цього мужнього чоловіка дуже непроста.

Вранці 10 травня перестало битися серце останнього ветерана Другої світової війни із Самарівської сільської ради Павла Прокоповича Штика.

Тихо шелестить ліс. Можливо, він згадує свого грибника і сумує за ним. Коротке, але прекрасне життя прожив Микола Повх, хлопець, який жив на моїй рідній вулиці Грабівській у селі Велимче.