Категорія Архіви: Наші земляки

СИВОЧОЛЕ ПОДРУЖЖЯ ДЛЯ ВНУКІВ ВИШИВАЄ ІКОНИ

філіпчуки2Любові Іванівні повернуло на 75-й рік, а її чоловікові Василю Івановичу Філіпчуку добігає 69. Обоє захопилися вишиванням і всю зиму провели з голкою, бісером та тканиною. Бабуся вишиває в одній кімнаті, дідусь – в іншій, а, буває, аби поговорити-порадитись за роботою, сходяться в одну. Але якщо бабуся вишиває ще з дитинства, то дідусь захопився цим жіночим ремеслом лише торік. Каже, якби не вишивка, від неробства взимку здурів би. Тож, нудьгуючи довгими зимовими днями і спостерігаючи, як дружина вишиває, надумав і собі взятися за голку. А коли побачив, що все виходить, хоча і не з першого разу, зрозумів, що вишивка йому до душі. Та ще й час за цією роботою швидше біжить. Здається, ще тільки-но сів за вишивання на зорі дня, а вже й сонечко спадає, вже й сутінки і ніч, а голки з рук випускати не хочеться. Василь Іванович вже вишив іменні ікони братові, дружині, п’ятьом внукам, завершує восьму ікону для дочки, яка проживає у Польщі. А ось бабуся вишиває парні підвінечні ікони для внучок. Вишила вже чотири пари, усі різні і у різних кольорах, в рамки взяла їх, висвятила. Чекає, коли вже надумають внуки під вінець йти. Окрім того, вишиває бабуся і весільні рушники на ікони, під коровай і під ноги. Насамперед вишиває їх для внучки, життям якої опікаються з її трирічного віку, а далі вже для інших, кому встигне. А не встигне, то справа вже їхніх мам, які вміють також добре вишивати, говорить бабуся.
Оселя Філіпчуків вся у вишивках: рушники, скатертини, наволочки, серветки, доріжки, килими…
ДО 11 РОКІВ НЕ ЗНАЛА, ЩО ТАКЕ ХЛІБ і який він на смак…

Уродженка Датиня опікувалась долею дівчинки-сироти, яка знайшла свою сестричку у Франції за допомогою проєкту «Таємниці ДНК»

проект днк Багато хто з ратнівчан бачив передачу «Таємниця ДНК-2021» «Дочка наркоманки шукає свою сестру», яка транслювалася по телебаченню 9 лютого. Думаю, всі пройнялися до душі непростою долею дівчинки-сироти Діани з Волині, яка нині мешкає у Польщі і яка за допомогою цієї передачі аж у Франції знайшла рідну сестру, якої ніколи не бачила і навіть не була добре впевнена, що вона насправді існує. Окрім того, дізналася правду, хто ж її батько. Багатьох, особливо мешканців Датиня та сусідніх сіл, зацікавила ще й постать знайомої жінки, яка була на передачі як єдина рідна душа, неофіційна опікунка Діани. Це наша землячка, Валентина Чабановська, уродженка села Датинь. Валентина була присутньою не лише на цій передачі разом з дочкою Оксаною, а й на весіллі Діани у Польщі, а її дочка Тетяна є хрещеною мамою донечок Діани. Вони, їхня сім’я, для Діани є найближчими, найріднішими людьми у цілім світі, хоча між ними ніяких родинних зв’язків немає. Вони просто чужі люди, зовсім чужа сім’я, яка стала рідною для дитини із сиротинця, в якої чимало рідних по крові людей, але всі вони від неї відвернулися і не хочуть знати. Навіть тепер.
Валентина – сильна характером, вольова жінка, та в її серці знайшлася «слабинка»: допомогти іншим. Долею Діани вона опікується вже більше 15 років. Діана ще й зараз, проживаючи у Польщі, маючи хорошу сім’ю, за порадою телефонує до «мами Валі» з Датиня. Чужа дитина до чужої тьоті. А світ і тримається на добрих, милосердних і чуйних людях!

ФІЗИК ВІД БОГА ФІЗИКОМ СТАВ… ВИПАДКОВО

трофимчук (1)на рахунку учнів Віталія Трофимчука з Велимчого – більше 60 перемог
Віталій Сергійович Трофимчук з Велимчого — фізик з величезним вчительським талантом. На рахунку його учнів 58 призових місць в обласних олімпіадах та турнірах з фізики та астрономії і три – на республіканських. На минулому тижні він відсвяткував 70-ліття. Найбільше вітань Віталій Сергійович отримав від колишніх учнів, які його поважали і поважають, талантом якого захоплюються і вважають його вчителем фізики від Бога.

ЯК ОБЕРІГ В АФГАНІ — МАМИНА МОЛИТВА

пословькийПовернулися на рідну землю воїни-афганці і кожен приніс в душі свій Афган, ковток гіркої пам'яті, невиліковну рану в душі і серці. Адам Степанович Пословський, житель села Прохід, потрапив в Афганістан під час проходження строкової служби. Було йому на той час лише вісімнадцять. Батькам довго нічого не розповідав, беріг рідних від зайвих тривог, коли писав листи, казав, що служить у Монголії. Але ж батьківське серце не обманиш...згодом дізналися, що їхній син виконує свій інтернаціональний обов’язок на палаючій афганській землі. Афган став важким випробуванням для Адама Степановича на довгих двадцять місяців.

У 41 ПІШЛА НА ПЕНСІЮ Й НИНІ ВТІШАЄТЬСЯ ДІТЬМИ ТА ВНУКАМИ

Про таких жінок, як Марія Савлук із Велимчого, кажуть, що і коня на скаку зупинить, і в палаючу хату ввійде, і з вогню голими руками жарину вихопить. Марія ще з дитинства-юності вміє все: і зварити смачненько, і погосподарювати в толк, і до життя громади не байдужа. У школі – активістка, спортсменка, відмінниця. У селі – у пошані і повазі. Незважаючи на молоді літа, односельчани двічі обирали її представляти свої інтереси у сільській та районній радах. У сім’ї — гарна дружина для Івана Оксентійовича і чудова мама та бабуся для дітей та онуків.

З МИРУ ПО НИТЦІ, А ПОГОРІЛЬЦЯМ – ХАТА

погорільціБіду не запрошують, вона приходить миттєво і не бере до уваги те, кому легше її пережити, а кому не сила. Рік тому, коли весь люд готувався до Різдва, вогняним лихом увібралася вона в оселю багатодітної молодої сім’ї із Заболоття Віталія та Алли Головіїв і знищила не лише їхню оселю, а й все нажите добро. На щастя, з вогняного полону врятувались усі мешканці. Вогонь зайнявся у веранді на виході з хати, тож з палаючого будинку батьки з трьома малолітніми дітьми вибиралися через вікно.