Категорія Архіви: СЕЛО І ЛЮДИ

ОФІЦЕР ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ПІДКОРЮЄ СВОЇМ СПІВОМ РАТНІВЧАН

василь процюк
Василь Процюк – старший лейтенант, заступник командира з морально-психологічного забезпечення військової частини А 1694 Повітряних сил, що у селищі Ратне, учасник операції об'єднаних сил на Сході. Окрім служби у частині, Василь Васильович підкорює своїм співом жителів Ратнівщини.
Бере участь у концертах та масових заходах, зокрема до Дня селища Ратне, 30-ї річниці Незалежності України, співав на турнірі «Кубок лісівників Волині з футболу-2021», де команда ДП «Ратнівське ЛМГ» зайняла почесне 2-ге місце, на святах до Дня захисників України, працівника культури, Дня села у Шменьках та інших. Минулого року Василь Процюк став учасником вокального проєкту «Голос країни» на телеканалі СТБ. Його виконання пісні Сергія Бабкіна «Пробач» підкорило серце одного з тренерів – народної артистки України, солістки заслуженого академічного ансамблю пісні й танцю ЗСУ Тіни Кароль, і творчий шлях на проєкті офіцер торував під опікою цієї талановитої співачки. Своєю появою на Ратнівщині Василь Процюк інтригує ратнівчан. Тож поспілкувалася із співучим офіцером Збройних Сил України і дізналася, як він потрапив на Ратнівщину.
василь процюк 2василь процюк 3процюк

РАТНІВЧАНКА ОКСАНА ГЛОДІК СКЛАЛА ПРОФЕСІЙНИЙ ІСПИТ З НАЙВИЩИМ РЕЗУЛЬТАТОМ У СВІТІ

глодік

Ратнівчанка Оксана Глодік успішно працює фінансовим контролером у міжнародній компанії Iyuno Media Group у Варшаві. До цього працювала аналітиком відділу фінансової звітності і контролю та аналітиком відділу фінансового планування і аналізу у транснаціональних корпораціях Акзо Нобель та Дженерал Електрік. Вільно розмовляє англійською, польською і німецькою. Але на досягнутому не зупиняється — навчається, підвищує кваліфікацію на додаткових професійних курсах і дивує своїми досягненнями як земляків, так і студентів, і викладачів світу. У 2019 році вона стала студенткою глобальної професійної асоціації АССА, яка об'єднує 227 тис. членів та 544 000 студентів у 181 країні світу, а вже у грудні 2020 року посіла перше місце серед студентів з України і Польщі за результатами іспиту «Фінансовий менеджмент». Перемога додала Оксані мотивації, і в червні 2021 наступний іспит з Менеджменту Продуктивності Підприємства вона склала з найвищим результатом серед усіх студентів у світі — 90 балів зі 100!

СИВОЧОЛЕ ПОДРУЖЖЯ ДЛЯ ВНУКІВ ВИШИВАЄ ІКОНИ

філіпчуки2Любові Іванівні повернуло на 75-й рік, а її чоловікові Василю Івановичу Філіпчуку добігає 69. Обоє захопилися вишиванням і всю зиму провели з голкою, бісером та тканиною. Бабуся вишиває в одній кімнаті, дідусь – в іншій, а, буває, аби поговорити-порадитись за роботою, сходяться в одну. Але якщо бабуся вишиває ще з дитинства, то дідусь захопився цим жіночим ремеслом лише торік. Каже, якби не вишивка, від неробства взимку здурів би. Тож, нудьгуючи довгими зимовими днями і спостерігаючи, як дружина вишиває, надумав і собі взятися за голку. А коли побачив, що все виходить, хоча і не з першого разу, зрозумів, що вишивка йому до душі. Та ще й час за цією роботою швидше біжить. Здається, ще тільки-но сів за вишивання на зорі дня, а вже й сонечко спадає, вже й сутінки і ніч, а голки з рук випускати не хочеться. Василь Іванович вже вишив іменні ікони братові, дружині, п’ятьом внукам, завершує восьму ікону для дочки, яка проживає у Польщі. А ось бабуся вишиває парні підвінечні ікони для внучок. Вишила вже чотири пари, усі різні і у різних кольорах, в рамки взяла їх, висвятила. Чекає, коли вже надумають внуки під вінець йти. Окрім того, вишиває бабуся і весільні рушники на ікони, під коровай і під ноги. Насамперед вишиває їх для внучки, життям якої опікаються з її трирічного віку, а далі вже для інших, кому встигне. А не встигне, то справа вже їхніх мам, які вміють також добре вишивати, говорить бабуся.
Оселя Філіпчуків вся у вишивках: рушники, скатертини, наволочки, серветки, доріжки, килими…
ДО 11 РОКІВ НЕ ЗНАЛА, ЩО ТАКЕ ХЛІБ і який він на смак…

Уродженка Датиня опікувалась долею дівчинки-сироти, яка знайшла свою сестричку у Франції за допомогою проєкту «Таємниці ДНК»

проект днк Багато хто з ратнівчан бачив передачу «Таємниця ДНК-2021» «Дочка наркоманки шукає свою сестру», яка транслювалася по телебаченню 9 лютого. Думаю, всі пройнялися до душі непростою долею дівчинки-сироти Діани з Волині, яка нині мешкає у Польщі і яка за допомогою цієї передачі аж у Франції знайшла рідну сестру, якої ніколи не бачила і навіть не була добре впевнена, що вона насправді існує. Окрім того, дізналася правду, хто ж її батько. Багатьох, особливо мешканців Датиня та сусідніх сіл, зацікавила ще й постать знайомої жінки, яка була на передачі як єдина рідна душа, неофіційна опікунка Діани. Це наша землячка, Валентина Чабановська, уродженка села Датинь. Валентина була присутньою не лише на цій передачі разом з дочкою Оксаною, а й на весіллі Діани у Польщі, а її дочка Тетяна є хрещеною мамою донечок Діани. Вони, їхня сім’я, для Діани є найближчими, найріднішими людьми у цілім світі, хоча між ними ніяких родинних зв’язків немає. Вони просто чужі люди, зовсім чужа сім’я, яка стала рідною для дитини із сиротинця, в якої чимало рідних по крові людей, але всі вони від неї відвернулися і не хочуть знати. Навіть тепер.
Валентина – сильна характером, вольова жінка, та в її серці знайшлася «слабинка»: допомогти іншим. Долею Діани вона опікується вже більше 15 років. Діана ще й зараз, проживаючи у Польщі, маючи хорошу сім’ю, за порадою телефонує до «мами Валі» з Датиня. Чужа дитина до чужої тьоті. А світ і тримається на добрих, милосердних і чуйних людях!

ФІЗИК ВІД БОГА ФІЗИКОМ СТАВ… ВИПАДКОВО

трофимчук (1)на рахунку учнів Віталія Трофимчука з Велимчого – більше 60 перемог
Віталій Сергійович Трофимчук з Велимчого — фізик з величезним вчительським талантом. На рахунку його учнів 58 призових місць в обласних олімпіадах та турнірах з фізики та астрономії і три – на республіканських. На минулому тижні він відсвяткував 70-ліття. Найбільше вітань Віталій Сергійович отримав від колишніх учнів, які його поважали і поважають, талантом якого захоплюються і вважають його вчителем фізики від Бога.

ЯК ОБЕРІГ В АФГАНІ — МАМИНА МОЛИТВА

пословькийПовернулися на рідну землю воїни-афганці і кожен приніс в душі свій Афган, ковток гіркої пам'яті, невиліковну рану в душі і серці. Адам Степанович Пословський, житель села Прохід, потрапив в Афганістан під час проходження строкової служби. Було йому на той час лише вісімнадцять. Батькам довго нічого не розповідав, беріг рідних від зайвих тривог, коли писав листи, казав, що служить у Монголії. Але ж батьківське серце не обманиш...згодом дізналися, що їхній син виконує свій інтернаціональний обов’язок на палаючій афганській землі. Афган став важким випробуванням для Адама Степановича на довгих двадцять місяців.