Категорія Архіви: СЕЛО І ЛЮДИ
Іван МИХАЛЕВИЧ: «Мене батько вчив – синку, бери від людей все добре, мудре і розумне. За цим принципом і живу»
Напевне, саме тому, що Іван Михалевич, лісничий Гірницького лісництва, живе, зважаючи ще з молодих літ на мудре навчання батька, його поважають і шанують у колективі, на підприємстві, у районі і за межами – у лісовій галузі області. Знають його як мудрого, доброго, розумного, толерантного, милосердного і доброчинного, лісничого – знавця своєї справи, людину, яка ніколи не залишить в біді іншу, яка навчить, передасть досвід і щиро бажає тільки добра ближньому.
КОСТЮМИ НАДІЇ ВИДРИЧ З ВЕЛИМЧОГО НОСЯТЬ НАВІТЬ У ПАРИЖІ
ВАСИЛЬ — ЗА БАТЬКА, ДЯДЬКА І ДОБРОГО СУСІДА
Вони жили, зростали, можна сказати, на одному подвір'ї у Турі, по-сусідськи — брати, їхні сім'ї, діти. Дружили, підтримували одні одних, аж поки не сталася біда… І дві сім'ї стали однією. Василь Миколайович Миколайчук, похоронивши брата та його дружину, став за батька, його дружина Лідія Степанівна — за маму двом племінникам Сергійку та Катерині.
МАЛА ОДНОГО СИНА, А НА СТАРОСТІ ВІДРАЗУ ЩЕ ТРИ ПОЯВИЛОСЬ…
Доля Анастасії Василівни Шевчук, яка проживає у Заболотті, розпорядилась так, що їй на старості, у 66 літ, довелося замінити і матір, і батька трьом малолітнім внукам, яких часто тепер називає рідними синочками. Вони для неї і втіха, і розрада, і клопіт, який, здається, розриває душу від думки — мрії, аби жилося її Максимку, Миколі та Андрію краще…