46 внуків, 112 правнуків, і 5 праправнуків у Миколи Ковальчука –

дід ковальчукнайбагатшого дідуся Ратнівщини

Дідусь знає майже кожного, як звати, і яких дітей вони діти

Декілька років тому ми писали про Миколу Ковальчука — найбагатшого дідуся Ратнівщини, та за ці роки він ще більше збагатився і сягає нових рекордів родоводу. Проживає дідусь у Гірниках біля дочки, у якої 73 внуки і 5 правнуків.

Миколі Федоровичу добігає дев’яносто п’ятий рік. Дідусь, хоч і у поважних літах, та ще любить слухати новини, цікавиться по-літикою, що вичує, розповідає дітям та внукам, завжди маючи на все свою думку.

— Ще так добре не було жити, як тепер, тільки от сили немає, — каже дідусь. – І пенсію дають, є що купити і є що поїсти. Але ситуація на сході України нехороша. Я знаю, що таке війна. Воював. І після війни важко було…

— Миколо Федоровичу, до Ваших літ мало хто доживає, як думаєте, в чому секрет Вашого довголіття?

— Я завжди у праці. Ніколи не пив горілки, не курив. І зараз трохи ворушуся, бо треба ворушитися, аби жити.

— А жити ще хочеться?

— Сказати, що хочу вмирати, не можу так сказати, але і жити інтересу уже немає.

— Напевно, сидіти, склавши руки, важко і нудно?

— Ні, не нудно. То лежу, то радіо слухаю, то трохи на двір вийду до дітей.

— За внуками, за правнуками подивитися?

— Трохи наглядав за ними раніше, а тепер вони вже одне одного глядять.

— А всіх знаєте, як звати, і чиї то діти?

— Внуків знаю всіх. А от правнуків ні. Тих, хто тут, на місці, знаю, а тих, хто далеко, то тих уже ні. Я ж їх стільки маю! Чую по радіо, хтось там каже, внуків 3-4 має, а я думаю, якби ж ви знали, скільки їх у мене!?

— Діда не забувають, навідуються?

— Поважають вони мене. Заїжджають щоразу, хто здалека, а хто близенько – заходять. Стараюся  меншеньким то цукерка, то печиво дати. Я-то дід скупий, але ж всіх не обділиш, вийде майже ніщо. Я й пам’ятник бабі поставив, і собі вже зробив, аби дітям клопоту було менше. Але й пенсія у мене немала. Я ж учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні, інвалід війни, нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня.

— Ви щасливо прожили життя?

— Щасливо!

— А у чому найбільше щастя?

— У дітях, внуках, у правнуках… У тому, що вони вірять в Бога, живуть за заповідями Божими.

— А багатство найбільше яке?

— Моє багатство: діти та внуки з правнуками.

— Цікаво, про що мріє дев’яностоп’ятирічний дідусь?

— Щоб всі були здорові, щоб був мир у державі, і Україна залишилась незалежною державою, щоб всі жили в злагоді.

Валентина БОРЗОВЕЦЬ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>