прийшла самарівська довгожителька Єфросинія БАСЮК

9 квітня доля подарувала століття жінці, про життя якої можна писати книги. Зростала сиротою. Чотири рази виходила заміж. Народила і виховала два сини і доньку, пережила війну. Усе життя важко працювала, велике господарство утримувала. А зараз, ось уже вісім років, як живе із внучкою Надією у Самарах, а хата в її рідній Боровусі пустує.

Бабуся трохи недочуває, погіршився зір, ходити – болять ноги, зате вона має світлий розум і відмінну пам’ять. Розповідає про своє життя до найменших подробиць, внуків, правнуків поіменно називає та оповідає, хто де живе, вчиться, працює. Дай, Боже, кожному в такому віці та такого здоров’я!

Єфросинія Михайлівна народилася у селі Язавні 9 квітня 1917 року. Коли їй було 7 років, померла мама. Батько другий раз одружився, та в мачухи добра не знала. Не раз і бита була, і працювала не по роках. Не була щасливою і з першим чоловіком Федором, але жила заради діток Миколи, якому зараз уже 80 років (він живе у Росії), та Івана (йому 77), який мешкає з сім’єю у Дніпрі. Від другого чоловіка Василя у 1947 році народила доньку Ольгу. Потім був третій чоловік (теж Василь) і четвертий Іван, ветеран війни, з яким бабуся прожила у парі десять років. Та він, як і попередні чоловіки, уже давно помер.

Хоча й непросте життя прожила Єфросинія Михайлівна, та за минулим не шкодує, а особливо тішиться, що на схилі літ вона – в теплі, в добрі, біля внучки Надії, яку вигодувала змалечку. У доньки Ольги була велика сім’я, то мама запропонувала на певний час за-брати одну дитину до себе. А Надійці у бабусі так сподобалося, що назад і повертатися не захотіла. Від баби з Боровухи у школу в Язавні ходила, від неї і заміж у Самари пішла. А коли бабусі не стало сил самій господарювати, до себе забрала. Любить її, як рідну матір, доглядає, шкодує, а баба старається хоч чимось внучці і правнукам Михайлові та Ганні допомогти – посуд помиє, їсти щось приготує, дров у грубку підкине.

Століття свого Єфросинія Михайлівна неабияк чекала, знала ж бо, що вітатимуть її, як найстарішу людину в селі, особливо чекала гостей і з району, бо і по телевізору бачила, і з газет їй читали (жінка неграмотна), що людей, які дожили до ста, вітають по-особливому. Але найбільше їй хотілося, щоб з’їхалася родина, щоб приїхали діти, внуки, правнуки. І вони таки прибули дружно привітати маму, бабусю і прабабусю з юві-леєм. Не було на святі тільки Миколи, найстаршого сина. Він у Росії живе і здоров’я не має, як-не-як і йому вже дев’ятий десяток пішов, то й не приїхав.

А от сімдесятисемирічний Іван із Дніпра таки прибув на поклін до матері. До речі, він дуже на неї схожий. У своїх 77 років ще працює охоронцем, добре почувається, каже, що за все життя, напевно, й десяти таблеток не прийняв. А на неприховане здивування відповідає, що в нього мамині гени. Тож, може, і він колись ще відзначатиме століття.

Те, що відбувалося напередодні і в сам день народження Єфросинії Басюк, просто вражає. 8 квітня, на Лазареву суботу, родичі привезли бабусю до храму. Вона посповідалася, причастилася. Священики Свято-Параскевського храму настоятель протоієрей Володимир Макарчук та протоієрей Юрій Панасюк щиро вітали жінку і з прийдешнім ювілеєм, і з прийняттям Пречистих Таїн Христових, подарували їй ікону і прос-фору, над якою молилися на Божественній літургії, зауважили, що такого випадку (коли у сто років жінка сама до причастя підходить) у цьому храмі ще не було. Хористи піднесено співали «Многі Вам літа». Єфросинія Михайлівна щиро дякувала за такі палкі привітання, запрошувала в гості на сам ювілей. А після всього у храмі відбулося таїнство соборування і Єфросинія Басюк взяла в ньому участь.

На Вербну неділю у бабусі було багато гостей. Окрім родини (Єфросинія Михайлівна має уже 16 правнуків) з Самарів, Язавнів, Боровухи, Білорусі, Дніпра та сусідів і знайомих, її прийшли привітати сільський голова Микола Маргес, депутат районної ради Віталій Тарасюк, депутат сільської ради Микола Касянчук, голова первинної ветеранської організації села Тетяна Шинкарук, священики Володимир та Юрій. Усі вони щиро дивувалися, наскільки жінка гарно виглядає на свої роки, як грамотно говорить (хоч до школи вона не ходила, писати і читати не вміє), яка вона щира і добра. Їй дарували подарунки і бажали, звичайно ж, довголіття, а так як сто років бабуся уже прожила, то зичили, щоб на сто п’яту річницю ще гостей скликала.

Щоб привітати довгожительку із славетним ювілеєм, прибули до неї і представники НВК     с. Самари. Це заступник директора з виховної роботи Ольга Ковальчук, педагог-організатор Оксана Штик, учні: президент шкільного парламенту Христина Сидорук,  представники міні-стерства культури Анастасія Кортилісець та Анастасія Демидюк. Вони дарували подарунки, говорили щирі слова вітань.

Розчулена бабуся усіх гостинно запрошувала до святкового пісного столу, а там – усяка всячина. Це так потурбувалася ювілярка, щоб людям було що поїсти. Кілька разів гості співали їй «Многії літа». Бабуся була по-справжньому щаслива. Вона розповідала історії зі свого життя, дякувала внучці, правнукам, з якими живе, усім рідним, близьким і гостям, хто прибув розділити з нею радість свята і, якби не факт, що їй того дня таки виповнилося сто років, то важко було б у це повірити, з огляду на те, як добре вона почувається.

Потім, після застілля, столітня Єфросинія Басюк ще й до автомобілів провела гостей, бо ж негоже, казала вона, щоб гості з хати самі виходили. Дбайливі господарі їх завжди проводжають!

Тож і ми бажаємо Єфросинії Михайлівні до наступного ювілею дожити у доброму здоров’ї!

Марія ЛЯХ