14 вересня 2016 року  виповнилося  60 років з дня народження Василя Мироновича Корнелюка, нашого земляка, народного депутата України. Але невблаганна смерть забрала його на злеті, вирвала у сім'ї, у друзів, у Вітчизни.

На сумний ювілей приїхала дружина Валентина, син Іван, колеги Адам Харлампович, Володимир Бохонюк, Млинівський сільський голова Анатолій Оніщук. Прийшли брати Іван та Степан, працівники музею, культури, учні та вчителі школи, громадськість села. Вони зібралися на місці вічного спочинку Василя Корнелюка. Отець Богдан, настоятель Кортеліського Свято-Успенського храму, відслужив панахиду.

На 12-ту годину зібралися всі в актовому залі Кортеліської школи, яка носить ім'я Василя Корнелюка, на вечір пам'яті ,, Його називали «Президентом».

Ведучі розповідали про його життєвий шлях, а запрошені гості ділилися спогадами.  Дружина Валентина Іванівна, яка була першою запрошена до слова, перегорнула життєву сторінку їх спільного з Василем життя, зачитала вислови видатних людей, які Василь Миронович записував у блокнот, книги, які читав. Сказала, що Василь полонив її глибиною думок і суджень, цілеспрямованістю, таким, як і у неї, поглядом на життя.

Він не міг не стати депутатом, тому що Василь Миронович ще з молодих років багато працював, готував себе до служіння людям, Вітчизні.

Вони народили трьох синів. Ще малими залишилися вони без батька, який відкрив їм нові горизонти у вільній Україні і яким так потрібна була мужня батькова рука.

Минулого року, коли сини і Валентина Іванівна приїжджали на 20-річчя з дня загибелі Василя Мироновича, вони вирішили заснувати премію імені Василя Корнелюка для кращих учнів Кортеліської школи. І ось цю почесну місію виконав син Іван, який вручив грошову нагороду Ангеліні Дордюк, Юлії Ковальчук  та Ірині Мажулі. Він наголосив, що головне завдання учнів — це навчання, це здобуті знання, які пізніше вони зможуть застосувати в житті для процвітання незалежної України.

Про дитячі роки, проведені на хуторі  Ягідкове, навчання у школі поділився спогадами брат Степан. Він зазначив, що Василь завжди старався допомогти матері по господарству, пас худобу, збирав у лісі ягоди і багато читав. Бог наділив його такими здібностями, що навчання йому давалося легко.

— Василь Миронович був неординарною людиною, його називали «президентом» не тільки в селі, а й в районі, — сказав Адам Харлампович, колишній голова Ратнівської райдержадміністрації. — Ми з ним товаришували, були в одній команді, зустрічалися з мешканцями району, і я бачив, як він поспішав зробити для земляків якомога більше.'

Своїми спогадами про нашого славного земляка поділилися Володимир Бохонюк — голова райспоживспілки, Микола Михалевич — директор Кортеліського історичного музею, Іван Пишук — голова ради ветеранів села Кортеліси, отець Богдан — настоятель Кортеліського Свято-Успенського храму.

Вони говорили про той ентузіазм, з яким брався за будь-яку справу Василь Миронович, працюючи на різних посадах. З його невсипущої ініціативи відкривали музеї історії сіл, будували церкви, соціально-культурні об'єкти, прокладали газопровід, спорудили пам'ятник Тарасу Шевченку в райцентрі та ін.

Василь Миронович був по-державному талановитим діячем.

Промовці зверталися до учнів, присутніх у залі, просили їх не забувати славетного земляка, продовжувати його добрі справи.

Присутні також мали можливість озна-йомитися з фотодокументальною виставкою ,, Життя, обірване на півдорозі", яку підготували працівники Кортеліського історичного музею.

Марія Ярошук,

науковий працівник Кортеліського історичного музею.