Про співучу родину Луциків добре знають не лише в Гуті, вона прославилася на весь район. Від бабусі Марії Луцик, заслуженого працівника культури України, до сина Бориса, викладача музичної школи, невістки Людмили, художнього керівника сільського будинку культури, та внуків Роксолани і Володимира передається талант – з покоління в покоління, по кожній гілочці родинного дерева.

Отож наша журналіст поспілкувалася з Володимиром Луциком, студентом 4-го курсу Національного університету «Одеська юридична академія», вокалістом студентського гурту «DE JURE», якому, до речі, 5 лютого виповнився 21 рік.

— Володю, коли ти почав співати, пам’ятаєш?

— Я співав із раннього дитинства, скільки себе пам’ятаю. Перші спроби увінчались перемогою в дитячому конкурсі «Золота підкова», де ми в дуеті із сестрою Роксоланою здобули Гран-прі. В одинадцятому класі виборов друге місце на обласному конкурсі «Срібні дзвіночки». Це вже було сольне виконання. Навчався у Гутянській музичній школі по класу баяна. Моїм вчителем був досвідчений спеціаліст – тато Борис Луцик. З дитячих років мене навчали співу мама Людмила і бабуся Марія Євгенівна. Пісня жила у нашій родині завжди.

— Знаю, що навчаєшся за юридичною спеціальністю. Не мріяв піти у музичний вищий навчальний заклад?

— Мрія бути артистом була і є дотепер. Я працюю над собою, не полишаю співу, незважаючи на навантаження в навчанні. Навчаюся на 4 курсі соціально-правового факультету за напрямом «правознавство». Попри складність, мені вдається навчатися на відмінно. Займаюся науковою діяльністю – пишу статті, беру участь у міжнародних наукових конференціях.

— А як щодо творчості, музики?

— Активно. В академії я профорганізатор з творчої діяльності факультету. У стінах університету відбувається велика кількість вечорів, концертів, свят. У всіх цих заходах я беру участь. Творча діяльність у вузі розбавляє робочі будні, тому вчитися і співати – це, без перебільшення, величезне задоволення, яке сприяє успішному навчанню.

— В академії існує квартет «DE JURE». Ти – вокаліст цього гурту. Як вдалося туди потрапити?

— Відбір був досить жорстким, але мені вдалося його пройти. І ось уже три роки ми з хлопцями виступаємо в університеті, на міському, районному, обласному рівнях. Ми співаємо пісні українських, російських, англомовних, інших зарубіжних виконавців. І сольно, і в квартеті виконую різнопланові композиції – народні, естрадні, академічні.

— Невдовзі навчання закінчиться. Роботу шукатимеш у галузі юриспруденції чи, можливо, підеш стежкою музики?

— Після закінчення університету хочу працювати за спеціальністю. Тим не менше, навіть не думаю полишати спів. Можливо, колись хобі переросте в основний вид доходу. Співи супроводжують мене всюди – у роботі, навчанні, у вільний час, коли сумно або ж весело.

— А як же Гута? Часто приїздиш додому?

— Вдома, на жаль, буваю рідко, але коли приїжджаю, то надовго. І тоді, коли збирається разом уся наша співуча родина, пісня лине від душі і вдома, і на сільській, і на районній сцені. Ансамбль «Льонок» для мене і моїх родичів – це не просто фольклорний колектив, це те, чим усі ми живемо, де себе реалізуємо.

— Володю, ти маєш багато фанаток. Уже знайшов ту єдину, з якою хочеш пов’язати усе своє життя?

— Так, у мене є кохана дівчина. Спілкування з Веронікою змінює мене на краще, почуття кохання дає поштовх до нових перемог, особистого самовдосконалення. Моя кохана – переможниця конкурсу «Міс Національного університету «Одеська юридична академія» – 2017». Я нею дуже пишаюся.

Мама Володимира Людмила зізнається, що колись, коли сім’я Луциків постала перед вибором, де ж буде навчатися їхній син, вагалися. Знали, що юнакові до душі пісня, впевнені були і в тому, що навчатиметься успішно, адже дар співати мав від Бога, але сумнівалися в іншому – чи зможе після закінчення навчання знайти гідну роботу, чи матиме достойну оплату праці, адже не такий і простий «хліб» музикантів. Врешті-решт вирішили – хай здобуває освіту юриста, а співу, якщо захоче, не полишить. Так і вийшло. Сьогодні їхній син – успішний студент та досвідчений співак, який заслужив авторитет у колі друзів, студентів, керівництва університету. А батьки тішаться, що зробили правильний вибір, і сподіваються, що удача посміхатиметься йому у житті й надалі.

Володимир Луцик із впевненістю дивиться в майбутнє. Він уже твердо вирішив, що вступатиме в магістратуру. Задумується про продовження наукової діяльності в аспірантурі. Хоче стати хорошим фахівцем в області права, але будь-що не покидати співу, від якого отримує задоволення і завдяки чому досягає успіху й в інших царинах. Хлопець каже, що мріє створити сім’ю, адже головне для нього у житті – це особисте самовдосконалення, родина, творчість та справедливість.

Марія ЛЯХ