З короною та титулом «Elite Beauty Queen Natural 2018 – Природня» із Міжнародного конкурсу краси, який проходив у Латвії (в м. Рига), повернулася під неймовірними враженнями минулого місяця цілеспрямована та активна директор НВК с. Жиричі Оксана Горох. Найголовніша мета конкурсу — надати можливість жителям Латвії ознайомитися з культурою та історією різних людей світу, сприяти поширенню інформації між різними країнами. Наша землячка з гордістю представила Україну, розповіла усім про мальовничу Волинь, Ратнівщину та село Жиричі, яке за роки проживання стало рідним і, зізнається, хоч іноді земля йшла з-під ніг через втому, але той досвід, який отримала за тиждень конкурсу, вартував того. А таких нових, цікавих та повних обертів набрало життя Оксани Горох після участі, близько трьох років тому, у телешоу «Панянка-Селянка». Читачам районної газети вона розповіла, як потрапила та як проходив Міжнародний конкурс краси, а також про його закулісся.

— Жінки віком від 30 до 45 років із Литви, Росії, України, Білорусі, Сполучених Штатів Америки, Ізраїлю, Шотландії та інших країн брали участь у конкурсі, боролися за розкішну корону та звання. Від України було п’ять учасниць і дуже радує, що головну перемогу здобула саме українка. А про конкурс мене ще у грудні повідомила Анна Гомонова, модель міжнародного масштабу, учасниця і призерка світових конкурсів краси з Києва. Після телешоу «Панянка-Селянка», коли ми, так би мовити, на три дні обмінялися з нею життями, здружилися, не так давно я разом з моделями долучалася до благодійної акції милосердя у рамках міжнародного проекту «Усі разом ми зробимо світ кращим». Саме Анна проводила відбірковий тур дівчат від України та Білорусі. Наші красуні гідно презентували Україну! Бо, як казала в одному з інтерв’ю сама Анна: «По-справжньому сильні жінки – жінки, що народилися в Україні!».

— Оксано Олександрівно, певні сумніви, чи їхати, напевно, були?

— Звичайно що були і сумніви, і хвилювання, адже це неабияка відповідальність – представляти свою країну. Та й багато часу займає моя основна робота, а потрібно було підготуватися до конкурсу, мав бути й відповідний гардероб. Та й для мене усе вперше – сам конкурс, навіть переліт в літаку! Коли прилетіли, усі мої хвилювання роз-
віялися. Нас, учасниць, дуже гостинно зустріли. І, як не дивно, була тепла та дружня атмосфера між дівчатами-конкурсантками, декого з них я вже знала, познайомилися під час вищезгаданої благодійної акції. Поселили усіх у 5-ти зірковому готелі на березі моря, у номері жила із дівчиною з Ізраїлю. Скажу, що збулася нарешті моя давня мрія – побувати на морі! І хоч тиждень я була зайнята лише конкурсом, не могла вдосталь насолодитися морем і часом була «витиснута, як лимон», але почувалася щасливою. Випробувала себе, свої сили. Побачила, як проходять такі конкури, як то кажуть, зсередини. Це, як виявилося, нелегка праця. Усі конкурсантки підписували контракт, у якому було перераховано безліч правил. Відчувала величезну відповідальність, дослуховувалася до усіх порад професіоналів, репетирували танці, виходи на подіум. Мені випала неймовірна можливість співпрацювати з профі світового рівня: фотографами, стилістами, візажистами. Що стосується моєї корони, то вона, хоч і не найвищого рівня, просто казкова! Довела, що казка «Попелюшка» може бути реальністю, нічого не треба боятися і йти вперед, адже не тільки успішні і багаті жінки можуть чогось досягти у житті, а й навіть ті, які живуть у селі і пишаються цим. Одним із завдань на конкурсі було представити себе. Я розповіла усім про рідну Україну, Волинь, Ратнівщину, село Жиричі, про хороших, щирих, добрих наших людей.

— Розкажіть про закулісся конкурсу. Бували скандали? Як уживалися в одному готельному номері або гримерці з дівчатами різних національностей і культур?

— Ми були різних національностей, менталітету і віри, і це було дуже цікаво. Підтримувала хороші стосунки з усіма. Не дивлячись на те, що це конкурс, дівчата були доброзичливі, панувала дружелюбна атмосфера. Ранок розпочинався о 5-й годині. Потрібно було привести себе в порядок, самостійно зробити макіяж, підібрати одяг. Будучи ще вдома, ми вже знали, які костюми потрібні для тих чи інших конкурсів. О сьомій мали сніданок, а тоді розпочиналися репетиції, інколи вони тривали й по 4 години. Усі після них були з мокрим чолом, адже це не так легко, як виглядає на екранах. Перші три дні була підготовка до конкурсу, репетиції, знайомства, розказували про себе, де працюємо, звідки. Там були самодостатні жінки, бізнес-леді. Моя історія була найпростішою, але, як виявилося, найбільш пам’ятною для усіх. Хоч переживала надзвичайно, але своєю простотою розбавила конкурс, довелося почути, що була родзинкою. На свою адресу отримала багато схвальних відгуків. Їздили у парламент, де знайомилися із високопосадовцями Латвії, розказували про свою країну та дарували національні подарунки, я вручила ляльки-мотанки та вироби з петриківськими розписами.

— Що найбільше Вам запам’яталося?

— Конкурси показу вечірніх суконь під час коронації – це були надзвичайно трепетні хвилини, та представлення національного костюма, до якого я підійшла із великою відповідальністю. Довго вибирала сукню на різноманітних сайтах в Інтернеті, все ж зупинилася на вишитій червоного кольору до землі, а вінок вибрала з калини, адже вона уособлює Україну і є символом нашої Батьківщини. Протягом усіх цих днів конкурсанток оцінювало журі, а також відбувалося платне онлайн-голосування. Дуже вдячна за моральну підтримку своєму чоловікові, діткам, мамі, рідним, друзям та Анні Гомоновій, яка вселила у мене впевненість, повірила у мене, розвіяла мої сумніви, і я усе змогла. Не бійтеся підкорювати нові висоти в житті, прославляйте Україну, її багату історію та культурну спадщину!

Леся ГРІНЧУК