Давно минула війна 1941—1945 років, але в наших спогадах це історія, яка ще кровоточить, тривожить народну пам’ять. Такої війни ніколи раніше не знало людство, такої кількості жертв і руйнувань не бачив світ. Вона стала повчальним уроком та найважчим випробуванням для людства. Цей урок не можна забувати в ім’я прийдешніх поколінь.
Війна щодня забирала сотні й тисячі людських життів, а поранених і скалічених – не злічити. Ніщо не передасть глибини мук матерів, які втратили своїх дітей. Розпач жінок, які залишилися вдовами, гіркоту сирітських сліз. Нам усе-таки судилося перемогти ворога і частині солдатів повернутися додому. Серед них і наші ветерани, яким Бог послав довгий вік.
Уже декілька років я пишу про ветеранів і їхні фронтові дороги, як вони пізнали війну і про те, чого коштувала перемога – на землі, у повітрі, у морі, в атаках. Саме в одній із них Дорофій Антонович Полівода отримав важке поранення (контузію), тож перемога для нього – це госпіталь і надто довга реабілітація та повернення до нормального життя.
Жовтень цього року забрав зі складу ветеранської організації села Кортеліси останніх учасників бойових дій у Другій світовій війні, істинних ветеранів. Це Іван Федорович Талашук, 1927 року народження, який відійшов у Вічність 17 жовтня. Його призвали лише 1 січня 1945 року, але перемогу він зустрів у Берліні.
Його двоюрідний брат, інвалід І групи, Дорофій Антонович Полівода, 1924 року народження, помер 27 жовтня. Жителі Кортеліс провели в останню путь останніх ветеранів. Тож висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійних.
Якщо про Дорофія Поліводу багато було відомо і написано, то про Івана Талашука – майже нічого. Він користувався повагою серед односельчан. Більше того, був першим водієм новоствореного у Кортелісах колгоспу «Червоний партизан».
Пройшли роки і з колись великої кількості ветеранів Другої світової війни уже не залишилось жодного…
Іван ПИШУК,
голова первинної ветеранської організації с. Кортеліси