Протягом березня-квітня у школах Ратнівщини відбувався шкільний етап конкурсу «Нашому роду — нема переводу», ініційований народним депутатом України Степаном Івахівим. Уже втретє цей конкурс проводять на теренах Волині. Раніше він відбувався у Ковелі та Ковельському районі. У 2016 році обрали Ратнівщину. Тож талановиті, ініціативні, активні, обдаровані діти мали змогу показати свої таланти, але головне — заглибитися в історію своїх родин, дослідити родинні гілки у різних поколіннях.

Участь у конкурсі брали учні 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів у трьох номінаціях. Школярі 1-4 класів створювали сімейні дерева-родоводи «Нехай квітує дерево родинне». Учні 5-8 класів писали нариси «Що ми? Чиї сини? Яких батьків діти?». Вихованці 9-11 класів проводили міні-дослідження на тему «Доля моєї родини в історії України». Також оголосили конкурс на створення учнями шкіл веб-сторінок «Знай наших!».

Тож учні, їхні родичі та вчителі плідно працювали над роботами і саме зараз підбивають підсумки конкурсу по школах району, адже у травні відбудеться районний етап. Автори найкращих робіт отримають іменні стипендії народного депутата Степана Івахіва та заохочувальні призи.

18 квітня група організаторів-координаторів конкурсу завітала у НВК с. Видраниця для підбиття підсумків шкільного етапу і нагородження переможців. Це помічники депутата Наталія Маленицька та Володимир Бащук, представники фонду «Патріоти Волині» — координатори конкурсу, завідуюча методичним кабінетом відділу освіти райдержадміністрації Тетяна Ганжа, сільський голова Василь Лахтюк. На святі були присутні учні, їхні родини та педагогічні працівники й адміністрація школи. У просторому холі розмістили виставку робіт, яку, за словами директора Василя Авдіюка, запропонували до огляду ще за тиждень до оголошення результатів, щоб кожен зміг оцінити роботи. Тут представили різноманіття родинних дерев усіх, хто взявся за цю непросту справу. Запропонували до огляду також нариси і міні-дослідження учнів середніх і старших класів, так що можна було почитати або принаймні переглянути роботи дітей.

Після урочистого відкриття свята ведучими, музичного вітання «Давай, родино, нашу пісню заспіваєм», вітальних слів Наталії Маленицької та директора школи Василя Авдіюка заступник директора з навчально-виховної роботи Валентина Лукашук оголосила підсумки конкурсу учнів-ської творчості. Валентина Пилипівна розповіла, що у конкурсі дерев-родоводів взяло участь 35 учнів. За зайняті треті місця грамотами нагородили Анастасію Березюк та Антоніну Рудчик, братів Іллю та Івана Ганічів, Іванну Ганіч, учнів 3-Б класу. Друге місце виборов учень 1 класу Дмитро Корецький. А почесне перше місце зайняла учениця 4 класу Ангеліна Маринчук, зобразивши на великому плакаті мальовані портрети родичів із діда-прадіда з поіменними підписами. Нижче, біля підніжжя дерева, віршовані рядки про всіх, хто нині є представниками роду маленької четвертокласниці. Цікаві факти з історії роду розповіла бабуся дівчинки — Хуана Севастянівна Жучок. Вона зізналася, що внучка прийшла додому і сказала, що в школі оголосили конкурс і вона хоче зробити родовідне дерево. До роботи взялися усі, в тому числі й ще одна внучка, яка навчається на другому курсі інституту мистецтв у Луцьку. Потім жінка розповіла про свою родину. Вона народилася в Америці, в Парагваї. Туди батьки переїхали у кінці 30-х років 20 століття через політичні переслідування на рідній землі та в пошуках кращого життя.

Навчання у школі велося іспанською мовою, тож і до сьогодні жінка може говорити іспанською (виголосила для присутніх слова пісні по-іспанськи). Своєї політичної діяльності не припинили й там. Діти знали українську, бо в сім'ї розмовляли виключно рідною мовою, щонеділі відвідували курси української. Коли зрештою приїхали на батьківщину, маленька тоді Хуана вільно читала українською мовою, знала твори «Хіба ревуть воли, як ясла повні», «Фата Моргана», інші. У Парагваї родина встигла обжитися — мали власну ферму, 20 га землі. У 1955 році були змушені виїхати з Парагваю в Аргентину, і вже там родині допомогли повернутися назад в Україну. Сталося це у 1957 році. Хуані тоді було 9 років. І знову довелося з нуля починати, відмовившись від усіх благ, які мали за океаном. До сьогодні родина Хуани Севастянівни дотримується українських традицій, пам'ятає історію свого роду, а членів великої родини від прапрадіда до праправнуків назбиралося аж 550 осіб. На завершення оповіді жінка сказала «Слава Україні» по-іспанськи. Помічник народного депутата Володимир Бащук подарував жінці плед у подарунок і бажав родинного благополуччя на довгі роки.

У другій номінації нарисів взяло участь 5 учнів 5-8 класів і переможницею стала учениця 6 класу Софія Авдіюк із роботою «Мій прадід — щирий український землероб». Переможницю нагородили грамотою і запросили прочитати свою працю, в якій вона описувала непростий життєвий шлях прадідуся Федора, його любов до землі, до України, до родини.

У третій номінації міні-досліджень взяло участь п'ять школярів, серед яких учениця 7 класу Настя Лахтюк, що досліджувала рід Лахтюків. Перемогу у цій номінації здобула учениця 9 класу Яна Авдіюк, яка написала роботу «Відгомін воєн і військових конфліктів в історії моєї родини». Військові події на сході України примусили її переосмислити і задуматися над історією свого роду. Два прадіди Яни брали участь у Другій світовій війні. У 1962 році, коли дідусь дівчини, Василь, служив в армії, розгорілась карибська криза і саме його відправили тоді на Кубу, але, на щастя, після врегулювання конфлікту дід повернувся назад. У 1885—1987 роках дядько, Анатолій Авдіюк, брав участь у війні в Афганістані. А мама, Валентина Авдіюк, активна волонтерка села Видраниця, до чого залучає й доньку.

Кращим у створенні веб-сторінки у школі визнали Володимира Левчука, учня 11 класу, сина учасника АТО Івана Левчука. Тож і свою роботу він присвятив військовій тематиці. На веб-сторінці хлопця, яку він презентував присутнім, можна знайти інформацію, фото та відеоматеріали про учасників антитерористичної операції з Видраниці, волонтерів села, родовід хлопця, чимало пізнавальної і повчальної інформації. Після презентації веб-сторінки Володимир Бащук нагородив батька переможця Івана Левчука книгою про героїв АТО і подарував йому прапор України. Герою наших днів присутні аплодували стоячи.

Усім учасникам конкурсу подарували на згадку невеличкі сувеніри, а представникам родин переможців — цінні подарунки. Завершилася урочистіть у Видраниці віршованими рядками маленьких школяриків та музичним вітанням «А я бажаю вам добра». І вже на прощання Хуана Жучок подарувала представникам фонду «Патріоти Волині» ляльки-мотанки, виготовлені її внучкою як обереги для народного депутата.

Наступним навчальним закладом, який радо приймав гостей, був НВК с. Заброди. Тут до представників фонду «Патріоти Волині» та помічників народного депутата приєдналися начальник відділу освіти рай- держадміністрації Валентин Андросюк та сільський голова Микола Калачук. Вихованці школи віршами і піснями вітали гостей, запрошували до актової зали, де зібралися учні, вчителі, батьки й усі небайдужі. Презентація робіт відбувалася двома блоками. Після виступу директора Романа Тарасюка, короткої розповіді про ідею конкурсу Наталії Маленицької увазі присутніх за-пропонували нарис «Родина Дуда — праведники світу» учениці 7 класу Оксани Середи, який вона презентувала разом із Любов'ю Борзовець і Тетяною Дудою. Йшлося про сім'ю Микити і Дарії Дудів із хутора Гори Щедрогірської сільської ради. Вони у роки Другої світової війни допомагали вижити єврейській сім'ї Вайнерів. Євреїв українці переховували аж до весни 1943 року, і навіть сусіди, які знали про вчинок відважного подружжя, не виказали їх. Посмертно Дарії та Микиті Дудам присвоїли звання праведників світу.

Про драматичну, але разом з тим і героїчну долю родини Повх-Тищук розповідала учениця 9 класу Богдана Дейнека. Сім'ю її прабабусі Ганни Тищук вивезли у Сибір. Пізніше, коли вона повернулася у рідне село з маленькою дитиною на руках, її повідомили, щоб протягом доби вона покинула територію села. І тільки після того, як їй вдалося потрапити на прийом до Верховної Ради, отримала право повернутися назад на свою батьківщину. Лише у квітні 1991 року жінку реабілітували, і коли вона почула про те, що Україна стане незалежною, плакала від щастя, що нарешті буде воля у людей. А історію боротьби за власну і державну незалежність продовжив син Ганни Повх-Тищук Василь Макарович Повх, який був активним учасником акції «Україна без Кучми», зустрічався з провідними політичними діячами держави, не раз доводив свої патріотичні переконання.

Далі представляв веб-сайт учень 10 класу Артем Марков, на якому він розмістив дослідження «Мій родовід починається з родини Коробок» разом із фото та відеоматеріалами. Учень акцентував увагу на тому, що хотів, аби кожен бажаючий з будь-якого куточка світу зміг дізнатися максимально багато про родину, коріння якої саме із Забродівської землі. Після презентації представницю роду Коробок Надію Маркову, яка у квітні відсвяткувала 80-ліття, привітали з ювілеєм, подарували подарунки від Степана Івахіва та сільської ради.

Виступали перед присутніми Микола Калачук та Валентин Андросюк, дякуючи за хорошу ініціативу народному депутатові та за зроблену роботу усім учасникам конкурсу. А всім переможцям і їхнім родинам представники фонду «Патріоти Волині» вручили подарунки і сувеніри.

Особлива атмосфера панувала у музеї історії села, де відбулася презентація роботи учня 3 класу Івана Коробки і його мами Оксани Коробки «Нехай квітує дерево родинне». Тут у тісному родинному колі зібралися представники різних поколінь роду Коробок, який почався із Артема Коробки, 1845 року народження. На сьогодні цей рід існує уже 171 рік. Та найцікавіше було, коли Надія Маркова розповідала про життя своїх батьків-дідів, традиції, яких дотримувалася родина, ділилася секретами випікання Великодньої паски, частувала смачними пісними пиріжками, випеченими за власним рецептом, який зберігся ще з далеких повоєнних років. Опісля був короткий екскурс музейною кімнатою, гості знайомилися з рідкісними експонатами, цікавилися історією створення музею.

День підбиття підсумків конкурсу видався багатим на хороші події, теплі спогади і приємні несподіванки. Конкурсанти намагалися передати слухачам родинне тепло і глибину історії своїх родів, кожен із яких — унікальний і неповторний. Тож немає сумнівів, що Ратнівська земля багата на дітей, які вміють добре малювати, зворушливо писати, наполегливо працювати, досліджувати своє минуле, і вже за місяць стане відомо, хто із учнів району кращий із кращих у дослідженні родоводу.

Марія ЛЯХ

Видраниця – Заброди