Наш земляк із Заболоття, лейтенант, командир 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади Василь Тарасюк (позивний «Тайфун») під час урочистого параду у м. Києві з нагоди 26-ї річниці Незалежності України із рук президента отримав «Золоту зірку» Героя України. Нагороду вручили за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Батька Героя, Олександра Тарасюка, під час урочистості до Дня Незалежності у селищі Ратному привітав голова райдержадміністрації Андрій Харлампович, подякував за виховання. З гордістю зазначив, що український дух незламний, висловив надію, що на Ратнівській землі будуть й надалі народжуватися сини України, які приноситимуть процвітання нашій державі. У такі хвилюючі хвилини вигуками: «Слава Герою!» підтримали Олександра Тарасюка присутні на святі.

— Що відчуваю сьогодні, словами не передати, — ділився враженнями батько Героя України. -  Що будуть Василя нагороджувати під час параду, знали, тільки не знали чим, адже президент підписав указ про присвоєння йому найпочеснішого звання Герой України тільки зранку. Щойно телефонував син до мене і дякував за виховання, а виховував я його у патріотичному дусі. І коли Василь сказав, що хоче стати військовим, всебічно підтримав, адже свого часу також мріяв про військову справу. Та не склалося, працюю у Заболоттівській музичній школі по класу духових інструментів. Василя навчав музиці, закінчив він школу із відзнакою та по моїх стопах, на відміну від молодшої доньки, не пішов. Старша донька бухгалтер, працює головним інспектором по пенсіях міста Ковеля. Правда, син, коли навчався у Луцькому військовому ліцеї, грав у духовому оркестрі. По закінченні поступив в Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на музичний факультет, який через рік ліквідували. Довелося вибирати інший та поступати повторно. Він у мене управлінець механізованих військ. Напевно, так уже треба було, щоб у сина була військова доля. Правда, у свої 23 роки підірвав здоров’я. Під час запеклих боїв у промзоні Авдіївки в перші місяці 2017 року дістав три осколкові поранення і чотири контузії. Із гранатомета підбив танк Т-72 противника. Нагороджений син орденом Богдана Хмельницького III ступеня та волонтерським орденом «Народний Герой України», а тепер ще й присвоїли звання Герой України, вручили орден «Золота Зірка». Горджуся і пишаюся своїм сином, він молодець. Передаватиме свій досвід молодим солдатам. А нам, рідним – сестрам, матері Марії Адамівні хочеться частіше бачити його вдома, щоб створив у майбутньому свою сім’ю. Та з розумінням ставимося до його вибору.

З біографії молодого офіцера відомо, що випуск  в Академії відбувся 28 лютого 2016-го, а вже 16 березня молодий лейтенант разом з товаришем по Академії лейтенантом Андрієм Верхоглядом приїхав у зону бойових дій в місто Волноваху, призначений командиром взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону    72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). Через три дні лейтенант Тарасюк вже тримав оборону на териконах біля окупованого Докучаєвська.

У квітні того ж 2016 року батальйон вивели із зони АТО і відправили на міжнародні навчання Rapid Trident в Старичі, у вересні військовослужбовці повернулись на Схід і у жовтні заїхали в Авдіївку.

29 січня 2017 бійці штурмової групи 1-го батальйону 72-ї бригади взяли позицію «Алмаз» в авдіївській промзоні, де раніше був опорний пункт противника, і підняли над нею україн-ський прапор. Вони назвали її на честь загиблого в бою командира штурмової групи Андрія Кизила — «Орел». Після цього п’ять днів там були шалені бої, але 1-й батальйон втримав позиції.

Президент України відзначив високими державними нагородами військовослужбовців 72-ї бригади, які відзначилися у ході бойових дій в районі Авдіївки. 23-річний Василь Тарасюк і 21-річний Андрій Верхогляд призначені командирами рот 1-го механізованого батальйону    72-ї ОМБр.

«Тайфун» не тільки брав участь у розробці всіх операцій, він керував боями безпосередньо в бойових порядках роти.

Василь Тарасюк є наймолодшим Героєм України. Надзвичайно приємна звістка облетіла усю Україну, зокрема, Ратнівський район та його рідне селище Заболоття, у якому десятки разів рідні та друзі передивлялися відеозапис нагородження.

Під час виступу Петро Порошенко нагадав, що нині в Україні 42 Герої України.

— Зараз я можу назвати імена сорок третього та сорок четвертого. Лейтенант Василь Тарасюк, мужній оборонець Авді-ївської промзони — однієї із найгарячіших точок на теперішній лінії зіткнення. І капітан Євген Лоскот, який в чотирнадцятому році зупинив рух колони ро-сійських військ в бік Щастя. Потрапивши в оточення, останньою гранатою підірвав себе, вигукнувши при цьому «Слава Україні!», — сказав Президент.

Нагороду Євгена Лоскота отримували матір загиблого капітана та його син.

— Весь майдан дивиться. Вся країна. Досить не просто, мандраж трошки є. На передовій воювати простіше. Багато хто дзвонив з передової. Я їм теж хочу подякувати за цю зірку, – розповідав учасник АТО, Герой України Василь Тарасюк під час інтерв’ю на телеканалі Факти ICTV.

Військовий у прямому ефірі «Сніданку» з 1+1" розповів про те, що нині на фронті не вистачає підтримки від співвітчизників, які вже стали ставитися до війни як до чогось буденного, а також, що свої знання та вміння у подальшому мріє до-класти до розбудови українського війська. Поділився враженнями від параду та привітав усіх з Днем Незалежності України:

— Звичайно, це потрібно. Вважаю, що потрібно показувати людям, які є тут, яка в нас армія, які в нас зміни відбулися, — каже Василь Тарасюк. — Головне – підтримка. Бачиш хлопців, до яких приїжджають небайдужі, волонтери, привозять якусь листівку чи малюнок дітей. Війна, на жаль, для країни стала звичною, тому кожна підтримка дуже відчувається, навіть і словом, це дуже приємно. У власному майбутньому – в першу чергу, як в молодого офіцера, як в молодої людини, яка розвивається, – хочу щось змінити. Змінити державу, армію, щоб в майбутньому ми здобули перемогу і змінились так, щоб починали відновлюватись не в стані війни, а були готовими до всього.

Леся ГРІНЧУК