Сім’я Марії і Степана Юрчиків із Тура на перший погляд звичайна. Усе життя дідусь і бабуся – в труді. Це зараз уже сили не ті, та й потреби не такі великі, проте скільки здужають, стільки працюють, як не для себе, то для дітей і внуків.

У 2017 році вони відсвяткували «золоте» весілля. Тоді у місцевому храмі відслужили святковий молебень, зійшлися діти, внуки, рідні й близькі, щоб привітати Степана Трохимовича і Марію Яківну з 50-літтям подружнього життя. А поєднали вони свої долі 14 травня 1967 року. У той же день було весілля ще в однієї пари, як виявилося, у їхніх майбутніх сватів, – тестя та тещі їхнього сина Леоніда.

Та перш, ніж дізнатися про секрети щасливого подружнього життя, розпитую в Юрчиків про дитинство, адже прізвище Степана Трохимовича не турське. Виявляється, чоловік із Теклина, що у сусідньому Камінь-Каширському районі, а народився взагалі в Австрії, куди його маму, Ганну Никифорівну, вивезли на примусові роботи. І до сьогодні у його паспорті у графі «місце народження» записане поселення Кірхвальд, де мама працювала у 1944 році.

Повний текст публікації — у газеті «Ратнівщина»

Марія ЛЯХ

с. Тур