Жила собі бабуся в одному із сіл району. Одинока. Ні дітей, ні внуків, ні близьких родичів. До того ж ще й ні з ким не товаришувала. Дивакувата була, говорили в селі.  Ні поїсти щось смачненького не купить, ні вдягнутися (навіть  люди приносили одяг), ні в хату придбати.

І всі у селі знали, що в баби таки повинні бути гроші, бо де ж вона їх діває, тим більше, що пенсію отримує давно. Зрозуміло, знав про це і неповнолітній Микола, так його назвемо з етичних міркувань.  А Микола в селі, хоч і мав ще небагато років, та «прославився» — був вже тричі судимий за кримінальні правопорушення:  крадіжки та незаконне заволодіння транспортом.

Перший раз чотиринадцятирічного Миколу засудили до одного року позбавлення волі із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд батькам  терміном на один рік. Та минуло лише трохи більше півроку, як юнак знову вчинив злочин, за який його засудили до 2 років 2 місяців позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки. Однак хлопцеві пощастило: майже через  десять місяців  його звільнили від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році». І того ж таки року через чотири місяці знову суд: Миколу засудили до 4 років позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, і знову через два з половиною місяці  суд:  до 5 років позбавлення волі. І що тут говорити – у юнака, видно, жилка така була – красти, або ж небажання дорослішати, бо ж добре вже знав, що за вчинене доведеться відповідати, та усвідомлювати цього категорично не хотів, можливо, думав, що весь час йому будуть робити поступку, даючи термін на виправлення.  І тільки можна поспівчувати батькам, бо ж, як і у всіх, у них болить серце і крається душа за долю синочка.

… А тої злощасної ночі бабця померла. І не звичайною смертю. Вона ще й згоріла. Її хтось вдарив по голові дерев’яним поліном, напавши на бабусю біля  вхідних дверей у житловий будинок, заподіявши тілесні ушкодження, несумісні із життям, а потім, говорили, ще й підпалив бабусю, видно, аби «замести» сліди. Судово-медична експертиза стверджує, що смерть бабусі настала від закритої черепно-мозкової травми.

І розпочалося слідство, яке встановило, що бабусю ще й  обікрали: зникло близько 20 тисяч гривень, які жінка тримала при собі, що пізніше підтвердили свідки. Всі сліди повели до Миколи, який тої ж самої ночі, вже ближче до світанку,  з братом поїхав купляти… автомобіль, окрім того, придбав ще й два мобільні телефони для себе і брата, одяг на загальну суму майже… 20 тисяч гривень. І це при тому, що юнак напередодні таких грошей не мав – це також засвідчили свідки. Та він під час судового засідання винним себе у вчинені вказаних кримінальних правопорушень не визнав.

…Того вечора Микола разом з братом та іншими хлопцями опинилися у сусід-ньому селі, у барі, де, зрозуміло, вживали спиртні напої. А мав із собою наш «герой» лише сто гривень. Вже десь опівночі брат подався додому, а Микола з товаришем — в інший бар. Пізніше, аби добратися додому, Микола попросився у земляка Романа, який уже викликав таксі, аби під’їхати разом, бо грошей на дорогу у нього не було. Таксист виявився знайомим і по дорозі наполягав, аби Микола віддав йому борг, який мав вже подавно, на що була відповідь, що на даний час грошей немає, будуть за день-два, тоді й віддасть. За метрів 300 від дому Микола вискочив з машини і втік. Це було десь, як говорили свідки, близько першої години 30 хв. І, як не дивно,  через півгодини-годину Микола уже телефонував братові, аби разом поїхати в Ратне і купити… автомобіль, заявивши, що має 20 тисяч гривень.

А тим часом горіла бабка, яка проживала близенько від Миколи, і в якої якраз зникла така сума грошей. Випадковий збіг?!

Пожежу побачили сусіди… біля другої години ночі — перед вхідними дверима  в смітті і дровах, які горіли, виявили обгорілий труп бабусі…

Бачили пожежу чи не бачили брати, але вони трохи пізніше поїхали за покупками. Микола справно розрахувався за таксі у Ратному, купляв сигарети, каву, а в барі одного з сіл — коньяк. І вже, діждавшись ранку, обміняв у валютниці гривні на тисячу доларів. І знову ж на таксі хлопці поїхали в Ковель, придбали по мобільному телефону, одяг – куртки, штани, туфлі. Переодяглися і назад у Ратне, де й купив Микола автомобіль за 800 доларів. Знаючи, що у нього таких грошей ніколи не було, брат поцікавився у Миколи, де він їх взяв, на що той відповів, що заробив на металобрухті  (за один-два тижні до його затримання). Метал збирав по селах, болотах і здавав ковельським приймачам металобрухту. А ще жартома відповів, що «Бабку ударив і забрав», пізніше на повторне запитання  відповів більш ширше: «Вдарив бабку Варку, що через дорогу, і забрав гроші, з нею все буде нормально». Ось така відвертість. А у суді хлопець говорив, що не знав, що у бабки є гроші, напад на неї не вчиняв, гроші її не забирав, труп не підпалював.

Винуватість Миколи була повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні об’єктивними доказами. Правда, щодо підпалу, то органи досудового слідства інкримінували в обвинувачення підпал Миколою трупа бабусі з метою приховати сліди злочину. Та дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки будь-яких доказів для підтвердження даного обвинувачення прокурором не було надано.

Щодо грошей, Микола  не працював, постійного доходу не мав. Його твердження, що заробив гроші за один-два тижні на зборі металобрухту, свідки також спростували, стверджуючи, що на металобрухті за такий короткий час більше тисячі не заробиш, тим більше, що й заліза в окрузі та на тракторній бригаді, де раніше його було чимало, вже немає. (На таку суму грошей за сьогоднішніми цінами треба назбирати до десяти тонн металу!).

Зрозуміло, шкода бабусі, що так трагічно закінчилося її життя. Шкода і хлопця, який, здавалось би,  повинен розуміти, що коїть, та не розумів. Видно, алкоголь правив його думками – на час злочину він був у стані алкогольного сп’яніння, проте в стані патологічного алкогольного сп’яніння не перебував, як засвідчує наркологічна експертиза. Актом судово-психіатричної експертизи стверджено, що Микола в період, що стосується інкримінованих йому  протиправних дій, виявляв ознаки соціалізованого розладу поведінки підліткового віку, однак за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Внаслідок цього Миколу визнали осудним.

Суд  визнав неповнолітнього Миколу винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 115 ч. 2 п. 6 ст. 187 ч. 4 Кримінального Кодексу України та призначив покарання: за ст. 115 ч. 2 п. 6 (умисне вбивство з корисливих мотивів) у виді позбавлення волі на строк 11 років, за ст. 187 ч. 4  (розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах  або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень) – у виді позбавлення волі на строк 9 років. На підставі ст. 70 ч. 1. Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначив покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. На підставі цієї ж статі ч. 4 Кримінального Кодексу  за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Ратнівського суду, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Та ще й стягнуто процесуальні витрати по залученню експертів для проведення експертиз майже дві тисячі гривень, які мають сплатити батьки, конфіскували гроші, які ще не потратив, автомобіль, телефони, годинник, які придбали внаслідок кримінального правопорушення.

Ось таке закінчення справи, та не цілковите. Адже Микола вважав, що вирок є необґрунтований, винесений з однобічним ухилом дослідження і подав апеляційну скаргу, та апеляційний суд його скаргу залишив без задоволення, а вирок суду відносно Миколи -  без змін.

Хочеться, щоб люди, які дружать з оковитою і люблять взяти чуже,  взяли собі за науку цю подію, адже надмірне вживання алкоголю нікого до добра не доводить, а за вчинене рано чи пізно доведеться відповідати: перед собою, перед людьми, перед Богом…

За матеріалами суду —

Валентина БОРЗОВЕЦЬ