8 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (далі — Закон) від 20.05.2014 № 1275-VII.
Вищевказаним Законом внесено зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Положення цієї статті розповсюджується на громадян, які були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію». Тому ті працівники, які були звільнені з роботи у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, повинні бути поновлені на роботі у зв'язку із набуттям чинності зазначеного Закону.
Яким чином поновити такого працівника на роботі? Перш за все керівник установи повинен скасувати наказ про звільнення, внести відповідний запис до трудової книжки, особової справи (особової картки) працівника. Про факт скасування наказу про звільнення роботодавець зобов'язаний повідомити працівника шляхом направлення йому за місцем реєстрації (фактичного проживання) листа із долученням копії наказу. Починаючи з дати звільнення працівнику також має бути нарахована середня заробітна плата.
Якщо роботодавець відмовляється скасовувати наказ про звільнення працівника у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації та не виплачує середньої заробітної плати, це є порушенням законодавства про працю і тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.
У таких випадках роботодавець може бути притягнутий до кримінальної відповідальності згідно із статтею 172 Кримінального кодексу України (незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю), де на нього може бути накладений штраф в сумі до 850 грн. або позбавлено права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, чи виправними роботами на строк до двох років.
При настанні адміністративної відповідальності за безпідставне звільнення працівника з роботи, згідно із статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення може бути накладений штраф на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності від 510 — 1700.
Крім того, до працівників, керівників підприємств, установ, організацій може бути застосовано дисциплінарні стягнення.