Шановні земляки! Змушена звертатися в редакцію, писати, кричати, плакати, так як не можу погодитися з несправедливим та образливим обвинуваченням мого загиблого брата Ігоря Васильовича Подкоса.

За життя він був хорошою людиною, дбайливим, добрим та люблячим татом. 25 років во-дійського стажу, жодних суттєвих порушень, довіра ближніх. Друзі, рідні покладались на нього, як на водія, без вагань. Брат побував в багатьох країнах, перевозив людей. За кермом був завжди відповідальним та уважним. Я розумію, що це не аргументи, які виправдовують, якщо винний. А якщо невинний?

Він не винний ні перед Богом, ні перед людьми. Нагадаю вам подробиці ДТП. 13 серпня 2016 року на трасі Київ-Одеса, поблизу райцентру селища Криве Озеро на Миколаївщині, близько 2.28 ночі, керуючий автомобілем Опель Vivaro, Ігор Васильович Подкос зіштовхнувся з автомобілем ДАФ, який без опізнавальних та попереджувальних знаків стояв посеред траси Київ-Одеса після першої аварії, яка сталася напередодні, 12. 08. 2016 року.

Доводжу до вашого відома, що за цілий робочий день (це була п’ятниця) ні водій фури, ні хазяйка, а тим паче працівники місцевої патрульної поліції не подбали про безпеку руху транспорту на швидкісній трасі, ще й залишили пряму загрозу для всіх водіїв на ніч.

На превеликий жаль, брат ціною свого життя, життя рідних та близьких людей: сімей Подкосів – чотири людини, Мілінчуків – чотири та подруги племінниці — змусили звернути увагу на небезпеку, яка, як привид, стояла — наголошую — на швидкісній трасі вночі, та всього простояла більше 17 годин. Тоді тільки заметушилися відповідальні органи. Невже ці люди не усвідомлювали, що може статися неминуче страшне горе, що й сталося?!

А тепер, замість того, щоб притягнути до відповідальності людей, які своєю бездіяльністю призвели до страшної трагедії, правоохоронні органи роблять все можливе, щоб закрити слідство, не покаравши винних. Хочуть все скинути на загиблого брата.

Ми, рідні покійних: сім’ї Подкосів – мати, батько, сестра, — сім’ї Мілінчуків – мати, сестра – безсилі проти системи в нашій державі. Люди, де справедливість? На нашому місці може опинитися кожен, чи то посадовець, чи простий смертний українець

У цій країні жити нашим дітям, онукам і увесь час терпіти безлад, брехню і несправедливість.

Так, 27. 04. 2017 року я отримала листа з прокуратури Миколаївської області, в якому мене повідомили та роз’яснили (як нетямущій вівці), що кримінальне провадження № 12016150000000202 від 17. 08. 16 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України за фактом службової недбалості невжиття заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та огородження місця ДТП працівниками Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївський області за результатами досудового розслідування закрито.

Доречі, суд по ДТП ще триває, де наполегливо вказують на вину загиблого Ігоря Васильовича – це абсурд. Вся інформація, яку ще не видалили, є в Інтернеті. Загинуло дев’ять людей, в тому числі п’ять дітей! Але ж, якби була відповідальність за свою роботу, то, можливо, цього б не було? А, можливо, нема покарання, то й усе сходить? Та ні, це, як у Булгакова в «Майстері та Маргариті»: просто ніхто не задумується про наслідки за скоєні гріхи.

Можливо, хтось з читачів бачив цю трагедію чи телефонував у поліцію, дуже прошу – відгукніться! Мій телефон 0689831954.

Алла АВРАМЕНКО,

сестра покійного