2001-го року, після падіння режиму Слободана Мілошевича, новообраний югославський парламент вирішив запровадити спеціальний податок для багатіїв. Тих, чиї статки становили понад 4,5 мільйона доларів, зобов'язали сплатити одноразово 90 % на користь держави. Ті, хто «заробив» понад $ 45000, — отримали податкові зобов'язання у 30 %. Аргумент такого «більшовицького» рішення парламенту країни був простим — за 12 років «злочинного режиму» заробити великі гроші чесним шляхом було неможливо. Податок назвали «податком на легкі гроші». Звісно, значна частина югославських мульти-мільйонерів після такого «драконівського» оподаткування змінила громадянство, але участі у наступних виборах нової югославської влади ці люди вже не брали.
В Україні за 25 років незалежності «злочинні» режими змінювалися «демократичними» з калейдоскопічною швидкістю. Втім ніхто і досі не відповів перед суспільством за свої статки, «зароблені» у тісній співпраці зі «злочинними диктаторами». Поодинокі винятки — «лівак» Василь Волга та «суддя-націоналіст» Ігор Зварич, які просто «не поділилися». До того ж обидва вже давно на волі і знову ведуть активне, хто — політичне, хто — літературне життя.
Нинішня кампанія з Інтернет-декларування — перша спроба «легалізувати» все «чесно нажите непосильною працею». Спроба відділити екс-бізнесменів, які геть нещодавно у владі, і сплатили хоч якісь податки зі своїх зароблених статків, від вічних «бізнесменів від влади», розмір офіційної зарплати яких ніколи суттєво не відрізнявся від прожиткового мінімуму. Хтось називає це «нульовою декларацією», хтось — «явкою з повинною», але правда, як завжди, десь посередині. Втім, чи багато правди в цих офіційних звітах про статки українських багатіїв?
Про представників попередньої «злочинної влади» говорити не будемо. З їхніми страусами та «бентлі» і так все зрозуміло. Переглянемо декларації нових демократів, наприклад, лідерів парламентської демопозиції.
Очільник «Самопомочі» Андрій Садовий згідно з е-декларацією є власником лише торгової марки «Самопоміч». Практично всі родинні активи міського голови Львова офіційно оформлені на дружину Катерину, разом з якою мер виховує п'ятьох синів. Багатодітна родина має будинок у 660 квадратів, земельну ділянку під ним і скромний сімейний бус «Merce-des-Benz Viano». Низка газет, телекомпаній, радіостанцій, інтернет-сайтів, а також фірми, кав'ярні, корпоративні права та цінні папери належать багатодітній мамі Катерині Кіт-Садовій. Мер весь 2015-й рік жив на заробітну плату у 107300 тисяч гривень та отримав позику у 80,5 тисячі гривень. Сам Садовий не має заощаджень, натомість їх має дружина Катерина — 15 000 доларів готівкою та 45 000 гривень у банку.
Олег Ляшко — найбагатший серед лідерів парламентської «демопозиції». У готівці головний радикал тримає 740 000 доларів, 90 000 євро та 890 000 гривень. Плюс у власності нар-депа є розкішна квартира у Києві площею 367 квадратів, паркомісце та гараж площею цілих 127 м2. Всім відомий будинок у Козині, куди помилково з обшуком приходили правоохоронці у червні, Ляшко лише орендує. Щоправда у попередній, паперовій декларації площа будинку та оренди була вказана — 549,5 квадрата. З розміром оплати — лише 5 тисяч гривень на місяць. Натомість в електронному варіанті площа саме оренди у цьому ж будинку несподівано «зменшилася» до 216 квадратів. Цікаво, що станом на 2 листопада у Ляшка в держреєстрі зареєстровані цілих дві (!) декларації. В одній загальна площа будинку в Козині зафіксована, в іншій — ні. Ще у подвійного декларанта є великий офіс на 182 квадрати та ще одна квартира на 95,5 м2 в Києві, кілька земельних ділянок, колекція монет, селянські вила, 4 дорогих годинники та одна торгова марка. Доповнюють статки три представницькі авто — Мерседес, Мазда та То-йота, а також 2 мільйони гривень на банківських рахунках.
Найбіднішою опозиціонеркою, як це не дивно, виявилася екс-політв'язень, двічі прем'єр-міністр та екс-президент корпорації «Єдині енергетичні системи України» (з річним товаро-обігом в 11 мільярдів доларів) Юлія Тимошенко. «Леді Ю» задекларувала лише 486 000 гривень на банківському депозиті та ще 318 000 гривень готівкою. 4 комплекти брендових сережок, 3 каблучки, підвіску та намисто. Все. Жодного Louis Vuitton. Жодної сумки, сукні, пальто чи пари туфель. (Для порівняння, — 2009-го року журналісти львівської газети «Експрес» писали, що тодішній прем'єр мала 3 сотні (!) брендових нарядів.) Жодного автомобіля. Жодного будинку. Жодної квартири. Жодної кімнати. Жодного долара чи євро готівкою чи у банку. Лише заробітна плата — 75 600 гривень та ще 80 500 — кошти на виконання депутатських повноважень. Разом це — 13 тисяч гривень на місяць. Фірми, корпоративні права, годинники, автомобілі, готівкові долари та євро задекларовані на офіційного чоловіка — Олександра Тимошенка, з яким Юлія Володимирівна вже багато років не живе разом. Навіть 588-метровий будинок у Кончі-Заспі, в якому вже понад 10 років проживає лідер «Батьківщини», — орендовано в її кузени Тетяни Шарапової. Звісно, така «декларативна бідність» є максимально симпатичною збіднілим виборцям. Але скільки спільного вона має з правдою?
1-го листопада, виступаючи з трибуни ВР, голова Комітету з питань запобігання і протидії корупції Єгор Соболєв запропонував Тимошенко добровільно написати заяву до Національної агенції з запобігання корупції: «Юліє Володимирівно, величезне прохання: зверніться до НАЗК з ініціативою здійснити моніторинг Вашого життя, покажіть цей приклад всім». Відповіді на цей заклик голови профільного комітету ВР досі немає, натомість Тимошенко того ж дня звинуватила в корупційних діях уряд Володимира Гройсмана. Мовляв, той таємно ще влітку ухвалив постанову про збільшення собі зарплати в 2,5 раза, заднім числом, з 1-го травня, до 100 000 гривень. Того ж дня речник прем'єра Дмитро Столярчук повідомив, що зарплата Володимира Гройс-мана за жовтень становила лише 28175 гривень. Столярчук нагадав, що саме Тимошенко в часи свого другого прем'єрства 2008-го року в рази підняла зарплати Кабміну, після чого ЗП очільника уряду сягнула в еквіваленті 5 тисяч доларів. У результаті падіння курсу гривні майже в 6 разів і зар-плата нинішнього прем'єра пропорційно втратила власну купівельну спроможність.
Хто перевірятиме правдивість декларацій українських депутатів та чиновників — питання дискусійне. Формально — це справа НАЗК, НАБУ та САП. Очільниця НАЗК Наталя Корчак вже заявила, ще це — справа не одного місяця. Допомогти НАЗК зібрався і генпрокурор Юрій Луценко, заявивши, що разом з ДФС Романа Насірова ГПУ перевірить всіх декларантів зі статками понад 100 000 доларів. Звісно, лише експерти можуть оцінити наявність, вартість та достовірність усіх електронно задекларованих статків. Втім, коли це станеться — поки не відомо.
А поки український виборець може оцінювати чесність своєї політичної еліти лише на власний хлопський розум. При цьому показова розкіш та багатство в декларації Олега Ляшка інколи викликають менше антипатії, аніж показова бідність Юлії Тимошенко. Надто вже прорахованою до дрібниць та привабливою для «цільового» виборця виглядає остання. Але чи правдивою?
Ліберали кажуть, що югославський досвід майнової люстрації через високі податки на статки був занадто більшовицьким. Втім, читаючи декларації наших «багатих» та «бідних» по-літиків, так і хочеться до нього звернутися. Надто далекими вони виявилися від своїх виборців. Не по деклараціях. Насправді.
Єгор Чечеринда, журналіст