На початку року у всіх сферах діяльності за традицією підбивають підсумки роботи за попередній рік і визначають основні завдання на поточний. А редакція вирішила підсумувати, як спрацювали торік наші депутати обласної ради, і поцікавилася, над чим вони мають намір працювати в році нинішньому.

Тим паче, що на одній із останніх сесій районної ради у грудні 2016-го хтось із її депутатів вносив пропозицію, аби обласні депутати прозвітувалися, скільки ж вони коштів залучили додатково в район. Адже Ратнівщину в обласній раді представляють аж три депутати, причому всі від однієї партії – Блоку Петра Порошенка «Солідарність», тоді як деякі райони не мають жодного. А заодно й нагадаємо нашим читачам, кого вони обирали.

Це: Бондар Володимир Налькович, заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України, – округ          № 32 (Заболоттівська селищна, Здомишельська, Жири-чівська, Млинівська, Кортеліська, Височненська сільські ради); Бегаль Михайло Григорович, головний лікар Рат-нівської центральної районної лікарні, – округ № 33 (Рат-нівська селищна, Прохідська, Гірниківська, Самарівська і Самари-Оріхівська сільські ради); Чернецький Валентин Антонович, директор СТОВ «Ратнівський аграрій», — округ № 34 (Замшанівська, Видраницька, Датинська, Велимченська, Забродівська, Поступельська, Річицька, Щедрогірська, Межиситівська і Залухівська сільські ради).

Усі депутати охоче підтримали ідею такої зустрічі (а її промоутером, як модно тепер говорити, був Михайло Бегаль) і разом прибули до редакції в суботу (тому що Володимир Бондар працює у Києві). До речі, це здається, вперше і в історії редакції всі депутати облради від району одночасно відповідали на запитання журналістів.

— Отже, шановні депутати, адресуємо вам запитання ваших колег із районної ради і, безумовно, ваших виборців: що ви зробили для району за минулий рік, скільки позабюджетних коштів сюди залучили, чим допомогли людям? І за яким принципом ви працюєте на район в обласній раді?

Михайло Бегаль:  Ми, три депутати від одного району, працюємо спільно по району. Плануємо роботу таким чином: був сформований ряд проблем по одному округу, по другому, по третьому, і виробляємо спільну позицію нас всіх. Особисто моя позиція в цьому питанні така: якщо тільки сидіти і чекати, що вам готове щось подадуть, то результату  не буде.

Володимир  Бондар:  Всі питання, які стосуються Ратнів-ського району, ми намагалися розглядати в обласній раді.  Ті об’єкти, які необхідні, пріоритетні для всього району, ми завжди виносимо за дужки, як, скажімо, районна лікарня, школа чи дитячий садок у Ратному. Тобто є речі, які, незалежно від того, з якої території ми  депутати, вважаємо своїми, тому що вони становлять великий інтерес для всієї районної громади. І такі рішення ми приймаємо як депутати разом, спільно і відстоюємо інтереси району загалом.

Валентин  Чернецький:  І, можливо, ще трішки, що стосується аграрного сектора. Кожен з нас входить до складу однієї з комісій обласної ради. Я є секретарем комісії з питань сільського господарства, продовольства та земельних відносин, звісно, беру участь у засіданнях комісії, проявляю якісь ініціативи. Що нам вдалося зробити, що стосується і території Ратнівщини? У нас дуже проблемним, враховуючи наші непрості специфічні природно-кліматичні умови, є вирощування жита. Ми домоглися, щоб збільшили фінансування – дотацію на посів на гектар жита. Так само збільшили дотацію на посів гречки. Тому що це культури, які на сьогодні є пріоритетні для області, регіону, держави в цілому. Також закладені гроші у програми підтримки агропромислового комплексу на розвиток  садівництва і ягідництва.

Михайло Бегаль:  Дуже важливою є співпраця з депутатами Верховної Ради, які мають набагато більший вплив. Наталія Маленицька (помічник Степана Івахіва. — Ред.) питала моєї думки щодо ремонту покрівлі школи в Язавнях. Звичайно, що треба робити. Так само закладалася думка колись по операційній у нашій лікарні.  За 600 тисяч гривень ми зробили ідеальну операційну за кошти Івахіва. Заклали думку по реанімаційному блокові, і  вже на цей рік 1 млн. грн. піде на його ремонт. Минулого року Валентин Антонович вклав осо-бистих грошей 65 тисяч, не рахуючи того, скільки своєю тех-нікою нам допоміг «Ратнівський аграрій» по лікарні. У цьому році Валентин Антонович за-клав певну суму для того, щоб робити палату для людей з обмеженими можливостями.  Цього року одну з палат у відділенні робить Сергій Лесик (керівник Ратнівського  РТП. — Ред.). І ті люди роблять добро для всіх. Ми всі будемо згадувати прізвища  Гордуна Володимира Григоровича, коли він був головою у Річиці, покійних Макарука Михайла Михайловича, Шевчика Миколи Павловича.

Валентин Чернецький:  Але це не настільки велика фінансова справа, як вона велика для жінок району і майбутніх матерів.  Бо це було гостре питання – реконструкція пологового залу. Ми всі маємо шукати позабюджетні кошти. Неважливо, які прізвища й інше, головне, щоб питання для людей вирішувалося.

— До кожного з вас як до депутата зверталися виборці за чимось. Хто з чим, з якими бідами, проблемами, як конкретній людині ви допомагали?

Михайло Бегаль: Найбільше звертаються з питанням матеріальної допомоги на лікування. Тому я як депутат бачу першочергово нормальне функціонування лікарні для надання належної медичної допомоги. Як член комісії з охорони здоров’я бачу, що не тільки в районі, а й в області буде робитися більше,  якщо цю систему відпрацювати, то більше людських життів збережеться. Завдання головного лікаря – це першочергово нормальна діагностика, кваліфікована допомога, комфортні умови в ЦРЛ. Це і залучення додаткових коштів всіма чинниками. Друге питання – пожежі.

Володимир Бондар: Ми маємо такий прикрий факт. Пожежі відбуваються, але, на жаль, обласна рада видає невеликі кошти. І ми прийняли рішення, що ці кошти будуть суттєво збільшені, і ми матимемо більше можливості надавати допомогу, бо в такому випадку в людини немає, можливо, інших джерел її отримати.

Михайло Бегаль:  Але я всім кажу: допомога допомогою, яка б вона не була, але нам всім треба страхувати житло.

Валентин Чернецький: Основна маса звернень іде до депутатів про допомогу на лікування і по пожежах. Буквально днями завіз в апарат обласної ради 5 звернень для реагування. У галузі медицини, я думаю, треба переходити до якоїсь іншої моделі надання медичних послуг, бо не мають люди можливості зробити дороговартісну операцію. А ми можемо допомогти  певною мірою, але не вирішуючи це питання. Тому ми сьогодні, наприклад, гасимо пожежу, а потрібно переходити до реформування самої галузі. Інший напрямок питання – звертаються  хлопці, які перебувають в АТО, – допомога в цьому напрямку. Цей  напрямок  ми вирішуємо на приватних засадах, але це теж така системна, абсолютно постійна робота. Дуже хотілося б, щоб бюджет надання допомоги громадянам був більшим і він значно збільшений за зверненнями депутатів, бо його дуже недостатньо. Ми маємо свій депутатський фонд, з якого можемо це робити, але це досить невеликі порівняно кошти. Я практикую так: надаю допомогу людям, які звертаються, паралельно і з підприємства, і за зверненням до обласного бюджету.

Володимир Бондар: Також люди звертаються щодо підключення новобудов до електромереж, тому що це коштує сьогодні великі гроші. Раніше районні електромережі були в державній власності, сьогодні це все приватні структури. Ми звертаємося до них, вони нам відповідають, що це не входить в їхні плани, або проплачуйте роботи, а люди не можуть проплачувати такі роботи. Більше того, вони ставлять питання про те, що все обладнання одразу передайте нам не тільки на обслуговування, а й на баланс. І вони забирають задарма ті всі людські кошти, а потім беруть із них непомірно високу плату за послуги. Будемо воювати з ними далі, підключати якісь державні установи, але проблема є досить велика.

— Яким чином ви співпрацюєте з керівництвом району, з депутатами різних рівнів, з громадами для вирішення місцевих проблем?

Володимир Бондар: Є питання різних об’єктів, різної форми власності, питання об’єктів обласної комунальної власності, які знаходяться в тому числі на території  Ратнів-ського району, до прикладу, Заболоттівська школа-інтернат. А по конкретних об’єктах, то тут треба виходити з того, якої комунальної власності той чи інший об’єкт, як громада чи структура, чи об’єднання громад ставиться до співфінансування, бо в більшості випадків виділення коштів з державного чи з обласного бюджету повинно супроводжуватись співфі-нансуванням. На превеликий жаль, не завжди ми знаходимо в громадах розуміння того, що і  громада має вкласти невеличку частину, а натомість отримати серйозне співфінансування з обласного чи державного бюджету.

Валентин  Чернецький: Що стосується співпраці з ра-йонною радою, то окремі депутати, на мій погляд, працюють за своїми політичними переконаннями. Для мене важливо те, щоб ми чули один одного. Ми працюємо і з сільськими головами, і безпосередньо з представниками громад, з депутатами районної ради. У нас, в принципі, не можуть бути інші пріоритети, ніж ті, які і в них. Насамперед йдеться про якесь мінімальне співфінансування, щоб у подальшому цей проект можна було пролобіювати і отримати серйозне фінансування з того чи іншого джерела. Ми чуємо, беремо на контроль ті питання, які звучать, і намагаємося їх вирішувати. Це що стосується об’єктів фінансування бюджетної сфери. Важливо те, щоб була економічна політика, а не навпаки – політична економіка. На превеликий жаль, у деяких політичних силах більше переважає друге. І це якраз ті речі, які не можуть дати гарантій, що,  прийнявши спільні рішення на рівні районного масштабу з депутатами районної ради, з керівниками районної ради і адміністрації щодо пріоритетності фінансування об’-єктів, тобто вирішення найболючіших питань жителів місцевих громад, ми зможемо його проштовхнути.

Михайло Бегаль: Дуже хотілося б, щоб не було агітації партійної, бо це надзвичайно важливо.

Володимир Бондар:  Я хочу наголосити ще на одному важливому факторі: по-перше, ми налагодили добру співпрацю зі Степаном Петровичем Івахівим, дуже приємно, що намагаємося діяти командно — від депутатів Верховної Ради, обласної ради, районної ради і до депутатів базового рівня. Коли ця співпраця буде налагоджена, а не кожен буде вибирати, висмикувати якісь речі, а всі докладатимуть зусиль для вирішення конкретного питання, вони будуть вирішуватися набагато швидше і якісніше, і ми будемо їх вирішувати набагато більше. Ми намагаємось дійти до сер-йозного порозуміння з районною радою, і я вважаю, в нас теж тут є про що говорити. І кожен у своїх сільських радах має порозуміння і конструктив, і цей конструктив виливається у конкретні об’єкти, конкретні справи і здобутки, які на сьогоднішній день є. Тому закликаємо весь депутатський корпус всіх рівнів до співпраці і порозуміння, щоб питання вирішувались достатньо якісно і швидко.

Михайло Бегаль: У нас було засідання обласної комісії фонду регіонального розвитку. Ми обговорювали ці питання. І ми обговорювали питання про те, щоб це була спільна позиція. Яке бачення? Немає значення, якого кольору курка, аби вона яйця несла. Так само і в нас. Питання мають бути вирішені спільно.

Володимир Бондар: Ми повинні завершити розпочате і переходити на наступні об’єкти, незалежно від того, на чиєму окрузі вони знаходяться, у нас, в трьох депутатів, політика була і є спільною. Може, підсумки по одному року підбивати рано, але проміжні ми вже можемо звітувати. Тож політика така: ми хочемо підтягнути соціальну сферу району незалежно від того, де б вона функціонувала. Друге питання – ми хочемо дати можливість громадам розвиватися і забезпечити їм можливість ініціативи. От яка зараз ситуація в Забродах? Наскільки громада може самодостатньо вирішувати свої питання без сторонньої допомоги! І такій громаді хочеться допомагати. Мені дуже приємно, що сьогодні сформувалась Заболоттівська громада, яка може теж позитивний струмінь сюди залучити – матеріальні і фінансові можливості. І ми зробимо все можливе, як депутати обласної ради, щоб ініціатива кожної громади, яка буде ініціативна,  була почута.

— Для району дуже гостро сьогодні стоїть питання ремонту доріг. Чим ви зможете допомогти в цьому напрямку?

Володимир Бондар: По кожному округу дороги – це складне питання для держави загалом. Доводиться воювати, забирати звідкись кошти. Дуже прикро, коли є непорозуміння на місцевому рівні. Ми всі намагаємося знайти кошти і залучити їх в район, а на місцевому рівні, на рівні районної ради, ними розпоряджаються неефективно, і ці кошти лежать, а потім неефективно використовуються. На жаль, ми мали такий приклад у минулому році. Роботи провели  дуже пізно, тому важко говорити і про якість, і про все інше. Тому важливо мати порозуміння з депутатами усіх рівнів, з депутатами районних рад, базового рівня, щоб ми вирішували питання в одному ключі, і тоді воно буде вирішуватись максимально. І якщо стоїть питання, які дороги потребують ремонту, – та всі, напевно. Немає такого населеного пункту, де б на зустрічі не порушувалося питання доріг. Дороги від Заболоття до Гути і Тура – це болючі дороги. Так само Височне, Жиричі. Плануємо і тут задіяти якісь кошти.

Михайло Бегаль:  У мене найгостріше  стоїть питання по дорозі до Сільця, там бруківка, не заїжджають маршрутки, за цю дорогу я і губернатору говорив, за дорогу до Самарів теж була мова. А до Залухова, це округ Валентина Антоновича, – це взагалі катастрофа.

Валентин Чернецький: Дорога від Якушів і до Річиці – це глобальний проект. Немає населеного пункту, де б люди не говорили про це. У  нас були проблеми з транспортним сполученням, з маршрутним, з перевезенням пасажирів, тому що перевізники буквально відмовляються. Є проблеми доріг у Велимчі і в Датині. Ми кожен день тримаємо ці питання на контролі. Частина з них вже включена в певні переліки фінансування, крім бюджетних коштів, маємо певні домовленості і з районною владою, а що стосується «Ратнівського  аграрія», ми будемо робити частково в цьому році теж дороги в населених пунктах, які я називаю.

— Окрім доріг,  які ще на цей рік визначені пріоритетні напрямки діяльності?

Михайло Бегаль:  У мене – дорога до Сільця. Там найгірша ситуація, яка є. Покрівля будинку культури  села  Гірники, покрівля одного з корпусів НВК села Самари, каналізаційно-насосна станція у Гірниках, ремонт у школі в Конищі і деякі питання по школі в Сільці, комп’ютерний томограф для лікарні. А завершення садочка в Ратному – це стосується усіх нас.

Володимир Бондар: Є питання, які не можуть бути вирішені одним депутатом. Ми б хотіли закінчити перекриття даху в НВК с. Гута, ставимо питання про третю чергу перекриття, утеплення, енергозберігаючі заходи, заміну вікон. Завершити роботи в лікарні № 2 в Заболотті (там вже небагато залишилось), третій об’єкт, який хочемо починати, — це садочок у Жиричах, вже розроблена документація і це величезні кошти, вклинитися у фінансовий рік буде складно, але потреба дуже велика. Ну і дороги. Це те, що є під постійним нашим контролем, те, чим ми займаємося якщо не щодня, то досить часто, і те, що найбільше чуємо від людей. Тому наша увага буде не послаблюватись, а тільки посилюватись.

Валентин Чернецький:  Що стосується цього року, то я був би задоволений, якби ми змогли профінансувати реконструкцію дитячого садка з добудовою в селі Видраниця. Він включений в перелік об’єктів, але ще потрібно його довести до логічного завершення – це коштуватиме 4,2 млн. грн.    орієнтовно. Є передбачене спів-фінансування сільської ради. І другий об’єкт, який був  свого часу переможцем всеукраїнського конкурсу, але був недофінансований, -  це енергозберігаючі заходи по школі с. За-броди. Ця школа має після завершення процесу об’єднання стати опорною, тому на це кошти необхідно виділяти. Ми впевнені, що буде профінансований із бюджетних коштів ремонт дороги Лучичі – Якушів, а також  Річиця, Щедрогір, Межисить, Залухів, маємо намір, що буде відремонтована дорога по селі Видраниця. Не за бюджетні кошти хочемо зробити дороги хоча би по Щедрогору і так само Поступелю. «Ратнівський аграрій», який працює на цих територіях, проводить грейдерування, але маємо намір долучити частину щебеневого покриття, трошки поправити цю ситуацію. Є також проект, що стосується Річиці і Щедрогора, це енергозберігаючі технології, в тому числі сонячні колектори. Маю велику надію, що цей проект буде реалізований спільно із Шацьким районом і з партнерами з Польщі, і є кілька проектів, які напрацьовані по дорогах. Це спільні проекти, визначені трьома сторонами, тому що це міжнародна технічна допомога. Минулого року заклали кошти на реконструкцію приміщення під дитячий садок у Річиці. Є дуже багато проектів, які більш дороговартісні. Це і садочок в Мельниках-Річицьких, але його кошторисна вартість ще на позаминулий рік 7,5 млн. грн. Сьогодні це буде від 10 до 15 млн. грн. Ці питання важливі для громад, але потрібно розуміти, що бюджет не гумовий, і ми, як представники бізнесу, не можемо його наповнити через міру, але головне, що ми це знаємо і частково вирішуємо поставлені питання.

— Результатами своєї роботи за минулий рік задоволені?

Володимир Бондар: Ну, напевно, якби ми були повністю результатами задоволені, то нам треба було б іти на пенсію. Так, безперечно, ми бачимо, що зроблено, а ще більше, колеги підтвердять, бачимо, що треба зробити. І ці результати, які є на сьогодні, повинні ставати сходинкою для досягнення наступних результатів. Скільки існують проблеми в громадах, у конкретних людей, стільки депутат не має бути спокійним, не має оглядатися на досягнуте. Я вважаю, що ми будемо вирішувати, на скільки маємо можливості, разом з колегами ті проб-леми, які стоять перед Ратнів-ською районною громадою, ті проблеми, які стоять перед громадами окремими, ті проблеми, які є і болять окремим людям, бо це все наша повсякденна робота і діяльність.

Валентин Чернецький: Ми будемо задоволені тоді, коли приїдемо до людей в громаду і вони скажуть, що вони задоволені нашою діяльністю.

Михайло БЕГАЛЬ: Бути задооленим повністю, мабуть, ніколи не можна, бо коли зробиш щось одне, появляються нові завдання, нові плани – і все розпочинається спочатку.

Дмитро  Мороз

Леся  Грінчук

Марія  Лях