розповів завідуючий інфекційним відділенням центральної районної лікарні Микола Бегаль

Ще всередині листопада Україною прокотилася звістка, що у селищі Головне Любомльського району від поліомієліту помер 12-річний Олександр Мороз. За попередніми припущеннями, це був поліомієліт, проте згодом обласне управління охорони здоров’я спростувало це припущення, опираючись на те, що хлопчик був вакцинований, до того ж проявився блискавичний перебіг захворювання, що не притаманно поліомієліту. Тож за висновками обласних медиків, це було аутоімунне захворювання – синдром Гійєна-Барре (гостра запальна полірадікулонейропатія). Так це чи ні, підтвердять аналізи, результати яких будуть відомі через 60 днів після смерті хворого.

Про те, що являє собою поліомієліт, які методи його лікування, та які інфекційні хвороби нині загрожують українцям, ми поспілкувалися із завідуючим інфекційним відділенням центральної районної лікарні Миколою Бегалем.

Поліомієліт – це небезпечна високозаразна інфекційна хвороба, яка викликається вірусом поліомієліту, що передається зі слиною, фекаліями та сечею. Поліовірус вражає нервові клітини спинного мозку та викликає незворотні паралічі. Лікування до сьогоднішнього дня не існує, єдиний за- хист – це вакцинація. Микола Григорович каже, що є різні ступені тяжкості хвороби. Елементарними ознаками поліомієліту можуть бути кашель, нежить, першіння у гор-лі – симптоми, характерні для простудних захворювань і грипу. Коли вірус опускається нижче, можуть спостерігатися нудота, блювота, розлади шлунково-кишкового тракту. На цьому протікання хвороби може завершитись, і людина, навіть не підозрюючи, що є носієм поліоінфекції, живе далі. Та коли вірус поліомієліту потрапляє в кров і розноситься по всьому організму, починають проявлятися незворотні процеси – заніміння кінцівок з часом переходить у параліч, спостерігаються й порушення роботи головного мозку. Зрештою, людина стає прикутою до ліжка, і вдіяти з цим нічого не можна – ліків від поліомієліту не винайшли. Як правило, вірус вражає найрухливіші частини тіла – у діток, зрозуміло, це кінцівки.

Боротьба із поліомієлітом триває вже більше 30 років. Були періоди, коли масові спалахи цієї недуги реєстрували у бідних африканських країнах – Ефіопії, Еритреї, Сомалі, Судані, інших. Микола Бегаль наводить приклад: коли в Ізраїлі стався один випадок захворювання на поліомієліт, на державному рівні прийняли рішення здійснити загальнообов’язкову вакцинацію ста відсотків населення, оскільки навіть один смертельний випадок носить загрозливий характер для населення всієї країни.

Донедавна у світі залишалось лише дві країни, де вирує дикий вірус поліомієліту, – Афганістан та Пакистан. Однак станом на 6 жовтня  2016 року зафіксовано три випадки захворювання на поліомієліт у Нігерії, які спричинені диким поліовірусом. В Україні на Закарпатті у 2015 році  зареєстрували спалах поліомієліту (навіть два смертельних випадки у медицині вже називають спалахом), причиною якого була відмова батьків від вакцинації. Хоча й до сьогодні, за іншими версіями, стверджують, що це не був поліомієліт. Так чи інакше, Україну віднесли до небагатьох країн у світі з високим ризиком виникнення спалаху поліомієліту, тому й реалізовувалася потужна кампанія, метою якої було провести вакцинацію 95 відсотків дитячого населення України, аби уникнути поліомієліту в подальшому.

Експерти стверджують, що Україна – у групі країн із найнижчим рівнем вакцинації (разом із найвідсталішими країнами). А це, каже Микола Григорович, рано чи пізно проявиться поверненням страшних інфекційних захворювань, від яких свого часу масово помирали люди – серед таких недуг дифтерія (10-15 років тому в Україні був спалах дифтерії), коклюш (його і зараз у районі чимало), кір, краснуха, інші. За останніми даними Міністерства охорони здоров'я (станом на серпень 2016 р.), тільки 30 % дітей в Україні повністю вакциновані від кору, 10 % – від гепатиту В та лише 3 % – від дифтерії, коклюшу та правця.

«Роздута» засобами масової інформації ситуація з вакцинацією зіграла свою роль. Навіть той невеликий відсоток, який вакцинувався, приймає рішення про відмову від щеплень через їхню сумнівність або з міркувань шкоди для здоров’я дітей. Звичайно, не треба перекладати всю вину на людей. Україна не забезпечена якісною вакциною у достатній кількості. Та й та вакцина, яка є, повинна зберігатися у належних умовах.

— Жоден лікар не хоче зробити пацієнтові гірше. Всі ми працюємо на благо людей, — констатує Микола Бегаль, — проте люди через недостатню поінформованість і некомпетентність часто приймають хибні рішення. Зрештою, ніхто не може примусити батьків зробити щеплення дитині проти їхньої волі. Останнє рішення завжди за ними. І побоювання є, вони природні. Але дуже прикро, коли трапляються летальні випадки лише тому, що у дитини не було відповідного щеплення.

Що стосується випадку з Олександром Морозом, то тут, на думку лікаря, є два варіанти: або це не був вірус поліомієліту і це підтвердять аналізи, або, якщо результати будуть позитивними, дитина дійсно не була вакцинована, а просто зробили запис про вакцинацію, а це – кримінал.

Підтвердженням того, що Україна перебуває на грані епідемічного порогу, є те, що високорозвинені держави, такі як Канада, США, Франція, витрачають власні кошти на імунізацію в Україні. Так, величезну партію вакцини від поліомієліту закупила ЮНІСЕФ (спеціалізована структура ООН із захисту прав та інтересів дітей) за канадські кошти. То якщо інші держави піклуються про наше здоров’я і наших дітей, чому тоді нам абсолютно байдуже до цих речей?!

Якщо ж вакцинацію від поліомієліту таки вдасться здійснити в повному обсязі, до 2020 року, за висновками експертів, її взагалі відмінять, так як відмінили щеплення від натуральної віспи у 1979 році у Радянському Союзі. Найприкріше те, що інфекційні хвороби «піднімають голову», найстрашніші з яких дифтерія та по-ліомієліт.

Підсумовуючи, Микола Григорович повторює, що все-таки безпечні та ефективні вакцини існують, і вони дуже важливі для захисту дітей не лише від поліомієліту, а й від інших інфекційних захворювань. Щеплення роблять дітям кілька разів, але захищають дитину вони на все життя. І, можливо, тільки завдяки вакцині, ми сьогодні існуємо…

Марія ЛЯХ