їхнє життя і поведінку у скрутні часи лихоліття – війни, переселення, організації колгоспу . Йому вдалося вивчити історію свого роду по материнській лінії – до 1654 року, по батьківській – поки-що до 5-го коліна

Микола Володимирович Калінчик народився у важкі післявоєнні роки, у 1949 році. Його батьки – звичайні селяни, які у 1964 році виїхали у Волгоградську область. Микола тоді навчався у 8 класі і продовжував у ній навчатися, здобуваючи повну середню освіту. Вступив і закінчив Харківський сільськогосподарський інститут. Він у числі небагатьох, хто на той час мав вищу освіту. Працював, жив і творив.

Микола Калінчик — доктор економічних наук, професор. Нині — професор кафедри фінансів, обліку і аудиту Дніпропетровської філії Університету «Україна» та на добровільних засадах – директор аналітичного центру «Асоціації фермерів України». Раніше працював економістом в колгоспі, головним економістом Хмельницької обласної дослідної станції, заступником директора Українського проектно-технологічного центру інформаційного забезпечення сільського господарства «Агропромсистема», завідувачем відділу економіки, головним спеціалістом Кабінету Міністрів України. Має 307 наукових публікацій (близько 20 монографій), з них більше 100 – публіцистика в різних журналах, газетах, сайтах… про реформаторів, реформи, трагічні їх наслідки для селян і України в цілому та що робити чесним людям. Ще у 1996 р. у журналі «Пропозиція» пророкував, якщо й далі до управління економікою будуть залучені одні двієчники, то в Україні з‘явиться новий ватажок світового пролетаріату з усіма відомими за 1917 і наступними роками наслідками. Дещо помилився – ватажків з‘явилося більше, ніж один. За такі пророцтва  він залишився на деякий час безробітним. Про щасливе майбутнє і як його досягти неодноразово виступав на «Раді-ера-фм». І, незважаючи, що Микола Калінчик вже на заслуженому відпочинку, продовжує працювати, окрім фахового напрямку займається прогнозуванням варіантів розвитку економіки в сільській місцевості та в рідкі вільні хвилини – дещо про історію свого роду та земляків. Йому вдалося вивчити історію свого роду по материнській лінії – до 1654 р. Це зробив нащадок Юліана Ясинського – брата  прабаби Іделії Дзедзицької (Ясинської), які були дворянами першої гільдії. По батьківській лінії -  поки-що до 5-го коліна.

Микола Калінчик вважає, що кожен із нас повинен знати, якого роду і чиї ми діти. Тоді з поваги до своїх нащадків ніколи не зробиш поганого оточуючим. Для нього кумир – прадід Мойсей, який був чесним, справедливим і ніколи не боявся влади, якщо вона не дотримувалася законів. Колишній ректор політехнічного університету, колишній перший міністр науки і освіти України і сьогоднішній Президент Університету «Україна» Петро Таланчук включив Миколу Калінчика в групу чесних людей з 5-ти осіб, які йому зустрічалися на його довгому віку. Саме стремління бути чесним перед собою, дітьми, внуками і всіма українцями дає наснаги нашому автору досліджувати, писати і говорити лише правду про гіркі результати реформування на селі та як зупинити кризу і на найкращих у світі землях досягти такого ж щасливого життя. Хоча такий тип поведінки за відсутності дотримання законів є достатньо небезпечний. Кожен вибирає свій шлях, але головний критерій – чи можеш чесно дивитися в очі своїм внукам...

Отож і публікуємо його нотатки із життя  роду Калінчиків, яке переплітається і по-суті є свідченням життя наших земляків у  минулому….

— Швидше це спогади про почуте від своєї рідні, їх поведінку, долю, — говорить Микола Володимирович. — Про рідного батька важко подавати на загальний осуд його життя – 4 рази відбудовував свої домівки після того, як влада їх розвалювала, 3 рази побудував, які ще до цього часу не зруйновані (в с. Замшани і 2 – в Росії). І трагічні часи – 7 разів ставили на розстріл партизани, бандерівці, НКВД, німці і залишився живий. Про рідних батьків пишу для себе, веду роздуми…

Валентина БОРЗОВЕЦЬ

(Нотатки Миколи Калінчика із життя його роду

і велимченців в цілому – на 4-й стор.)