Минулої неділі, 14 червня, двері храму Преподобного Агапіта Печерського відкрилися для всіх, хто хотів розділити радість престольного свята з настоятелем і прихожанами цієї церкви. Люду зійшлося стільки, що у просторому приміщенні ніде було, як кажуть у народі, і яблуку впасти. Малі й старі прийшли на свято. На вечірньому богослужінні у суботу було шість священнослужителів, а на літургію приїхало аж дев’ять, попри те, що це була неділя, і кожен священик мав служити у своєму храмі.
На службу Божу завітали не лише ратнівчани. Були люди і з наближених сіл, пацієнти з центральної районної лікарні, які перебувають на стаціонарному лікуванні, і, звичайно, чи не весь персональний склад медичного закладу, адже церква стоїть на лікарняній території.

Як і щороку у кожній церкві, тут плідно працювали прихожани, благодійники і настоятель протоієрей Ігор, аби до свята облаштувати храм. Він існує всього два роки. Багато роботи ще попереду. П’ять куполів, що височіють над церквою – це лише зовнішнє обрамлення, а всередині ще потрібно робити розпис, який коштує великих грошей. Храм терміново потребував утеплення, тож, як тільки настали сприятливі погодні умови, взялися до роботи. До престольного свята її не завершили, проте залишилося тільки дофарбувати у біло-зелені ко-льори. Зелений колір (так уже склалося в церковній традиції) це колір преподобних і, здається, він ще більше вивищує храм, куполи якого вдалину виблискують славою Божою.
Вранці у неділю відслужили водосвятний молебень, освятили величезну бочку води, щоб прихожі змогли набрати її в пам’ять про відзначення храмового свята. Божественну літургію очолив благочинний Ковельської округи протоієрей Василій. А по її завершенню обійшли церкву хресним ходом, прочитали чотири Євангелія з усіх сторін церкви, вознесли особливі молитви до преподобного Агапіта, лікаря безвідплатного, заспівали «Многії літа» для усіх присутніх. Після всього до громади звернувся благочинний Ратнівської округи Анатолій Гурський: «Усі ми знаємо, що тільки буде два роки, як у цьому храмі розпочалися богослужіння, але ми бачимо, що дорога сюди не заростає. Це місце можна прирівняти до мурашника, бо там хтось трудиться постійно. Так само й біля цього храму. Коли б хто не їхав, не проходив, тут є люди, які творять, облаштовують все те, що необхідно ще зробити. І приємно, що на території лікарні ми маємо такий прекрасний храм, адже він слугує для того, щоб люди, які приходять у лікарню знайти здоров’я тілесне, підкріплялися і духовно, щоб Господь дарував їм здоров’я і зцілював їх по молитвах преподобного Агапіта Печерського від всяких хвороб. Тут є прекрасний хор, який своїми голосами возвеличує ім’я Господнє, є гарний настоятель, який облаштовує все, завдячуючи тим, хто його оточує. Сьогодні так само згадаємо й лікарів, і головного лікаря Михайла Бегаля, який підтримує батюшку. Ми віримо, що це взаєморозуміння, яке є сьогодні між настоятелем і людьми, тільки укріплюватиметься. Ще раз вас вітаю зі святом, будьте здорові», — завершив своє привітальне слово батюшка Анатолій.
— Шановні благочинні Анатолій, Василій, духовенство та всі присутні гості, — звернувся настоятель храму протоієрей Ігор. — Вітаю всіх вас із цим недільним днем, який співпав у цьому році з нашим престольним святом. І сьогодні я хочу подякувати Богу за Його милість святу, священикам, які прибули до нас, незважаючи на те, що кожен мав служити в себе. Але я дуже вдячний вам за те, що ви розділили з нами це хороше свято. Дякую усім тим, хто прикладає свої зусилля до будівництва цього храму: хтось словом, хтось ділом. Я вдячний нашому хору, який дивує співом, і усім вам. Нехай Господь по молитвах преподобного Агапіта Печерського дарує міцне здоров’я, миру, злагоди й добра на многії літа.
Після всього бажаючим запропонували підкріпитися біля святкового столу. А сонце піднімалося над куполами церкви, пробивалося між віттям дерев лікарняного парку, веселило пташок, які щебетали у верховітті, ніби святкуючи разом із людьми. А через рік, сподіватимемося, на престольне свято подвір’я храму знову переповнять прихожани, щоб з особливими молитвами звернутися до Агапіта Печерського і побачити, як змінилася церква за третій рік свого існування.
Марія ЛЯХ