Освячення Українського Православного храму Київського патріархату Пророка Іллі селища Ратне минулої неділі, 22 листопада, — надзвичайно важлива та історична подія, на яку так давно чекали прихожани.

Із Божою поміччю та спільними зусилями за двадцять років звели собор, у якому звершуватимуться таїнства, творитиметься щира молитва, і люди не одного покоління знаходитимуть Бога.

Відродився храм святого Пророка Іллі, який згорів у роки Другої світової війни.  Автори книги «Ратнівська земля» Володимир та Іван Денисюки наводять спогади тих, кому пощастило бачити церкву ще до її знищення: «… вона звертає на себе увагу своїм незвичним виглядом – особим приспособленням для великої кількості богомольців. Для цього церква має форму правильного чотирикутника на високому фундаменті з широкими дверима на три сторони. З боків церква оточена чималими піддашниками, галереями з важкими колонами. З цих галерей при відкритих дверях добре чути, майже, як у самому храмі, всю відправу». Із розповідей тих же очевидців стало відомо, що у 1944 році під час бойових дій на високій дзвіниці храму розташувався німецький розвідник-спостерігач, який коректував удари фашистської артилерії по наступаючих радянських військах. Щоб його знищити, по дзвіниці був відкритий артилерійський вогонь, який і спопелив унікальний дерев’яний храм.

Митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП Михаїл звершив чин освячення новозбудованого храму. Йому співслужили священик храму Святого Пророка Іллі отець Роман Бодак, який, як і віряни, з великою радістю чекав цього дня, ковельські районний та міський декани протоієреї Іоан Бонис та Анатолій Александрук, настоятель храму с. Облапи Ковельського району отець Любомир Чехович, Камінь-Каширський районний декан отець Володимир Мицько, Старовижівський декан протоієрей Іван Зеленко, протодиякон Луцького кафедрального собору Святої Трійці Микола Коць.

Господу помолимось! Господи, помилуй! Священна літургія наповнювала душі щирою молитвою. Усі мали змогу прикластися до  ікони св. Миколая Мирлікійського з частинкою його святих мощей. З проповіддю звертався протоієрей Іоан Бонис:

— У святому письмі є такі слова: «Збудую церкву і ворота пекельні не подолають її». Дорогі ратнівчани, дорогі парафіяни цього собору, від імені владики, духовенства, вітаємо вас із сьогоднішнім великим святом, відкриттям та освяченням вашого храму, — казав Іоан Бонис. — Митрополит приїхав здійснити свою місію, яку заповів сам Христос. Почуєте його настанови. Варто сказати, для чого є храм. Найперше — для здійснення таїнства святого причастя, тут ви будете каятися, будете вінчатися, хрестити діток та проводити людей у Вічність. Радіє громада, а найбільше радіє ваш настоятель отець Роман. Можна було б побудувати три храми, але вирішили будувати один великий. Я завжди вірив і вірю, що тут будуть люди, тому що у маленькій капличці усі не поміщалися. Так приємно бачити усіх вас. Нехай вам, дорога громадо, і Вам, отче настоятелю, щастить у ньому. Сьогодні день пам’яті ікони Божої Матері «Скоропослушниця», нехай вона вам у всьому допомагає.

На закінчення своєї проповіді Ковельський районний декан на прикладі біблійної притчі про батька, що вирушив у подорож зі своїм сином, який у найскладнішій ситуації непохитно вірив у нього, закликав так само вірити своєму настоятелю, який впевнено вів храм до освячення.

Митрополит Михаїл у своїй проповіді казав, що віряни, особливо старшого віку, нарешті дочекалися відкриття храму з древньою українською історією і у якому ще мають багато чого доробити. Але є початок, буде і завершення, якщо на  це благословляє Господь, і розповів православним повчальну біблійну притчу:

— На душі особливий трепет. Всі ми небайдужі тут у храмі... Воістину Христос воскрес. Воскрес у наших серцях, у нашому розумінні, у нашій позиції мислення. Міняється усе навколо нас, тому до вас кажу: Христос воскрес! – і хай ще далеко до Різдва, але він Воскрес у кожному із нас. Воскрес Христос — воскресне й Україна. Такий величний храм. Хіба це не чудо? Де ті, що закривали храм? Немає... Де ті, які казали, що не дадуть відкритися цьому храму? Поховалися. Проти Бога встояти ніхто не може, тільки Божа сила, Божа благодать може здійснити і здійснює наше спасіння і нашу перемогу... Ми європейці по духу, по назві, по сутності своїй, хочемо бути господарями на своїй землі, а не рабами і під царем. У храмі молимось своєю українською мовою. Бог є, українська церква є, і українська ідея є. Україна незламна, Україна буде вічно. Хто помер духовно, помирає  фізично, а хто душею живе, живе тілом. Наведу наприклад тих, хто сидів за Україну в тюрмах. Їх дух не вмер. Вітаю справжніх українців. Молодці, що збудували цей храм, розмалюєте його, будете ходити на службу Божу, а вінчання і хрещення будуть домінуючими. Бог залишається у правді, він не в силі, а в правді, яка переможе. Бог з нами і з нами Україна. Слава Ісусу Христу, слава Україні, героям слава! Закликаю на усіх вас Боже благословення. Хай вам щастить, будьте усі здорові, хай мир панує в Україні. Хай перемога буде в усіх нас і Бог завжди буде посеред нас і з нами.

Розділити радість освячення храму, найбільшої споруди на Ратнівщині, прийшли радник голови облдержадміністрації Андрій Харлампович та селищний голова Володимир Кулик, прибули інші поважні гості.

Андрій Адамович привітав із величним знаменним днем. Зазначив, що відзначили напередодні День гідності і свободи, а сьогодні відкриваємо собор — і це символічно, адже йде боротьба Української Православної Церкви за її визнання, велич, мужність та святість. Побажав усім ратнівчанам міцного здоров’я, щоб храм став центрм надії, віри і центром любові. Возніс славу єдиній Українській Православній Церкві і славу Україні.

— 815 років Ратному. Відкрили величний храм. Дякую усім, хто приклався до того, щоб була така велична споруда. Це окраса Ратного. Гості нашого селища будуть говорити про подвиг, який зробили ратнівчани, адже побудувати такий храм — це дійсно подвиг, — сказав Володимир Кулик. — Храм розташований на березі річки Прип’ять, води якої впадають у велич Дніпра і донесуть до Чернечої (Тарасової) гори і до самого поета, що в Ратному виконується його заповіт і що в своїй хаті своя правда і сила, і воля. Я дуже радий, що відкрили храм. Бажаю, щоб у ньому Служба Божа відбувалася століттями, що б приносила радість, духовну благодать всім ратнівчанам.

Володимир Миколайович побажав здоров’я, щастя, достатку, божої благодаті та щоб у молитвах просили миру на землі. Владиці Михаїлу висловив щиру радість від зустрічі і подарував квіти, а у собор під іконостас – килимову доріжку.

Від народного депутата Степана Івахіва його представник передав щирі вітання та грошовий подарунок, який стане значним внеском у завершення робіт у храмі Божому.

Поважним гостем на освяченні собору був голова апеляційного суду Волинської області Петро Філюк. Він приїхав із мамою та родичами. Зауважив, що на Ратнівській землі це найвеличніше свято з моменту утворення нашої держави України, і коли у нас буде спільна ідея, ми будемо непереможні. Вручив ікону на знак глибокої шани та віри у краще майбутнє нашої країни.

На освяченні храму було чимало молоді та дітей у вишиванках. Зовсім юний патріот Назарчик адресував вітальний вірш митрополиту. Висловили подяку усім організаторам та усім, хто допомагав у будівництві храму. За заслуги у відродженні духовності нагороджений орденом Святого Миколая Чудотворця уродженець Ратного, підприємець Олександр Іванюк, орденом Святої Великомучениці Варвари його матір — Лариса Іванюк. Прихожани безмежно вдячні сім’ям Іванюків за вирішення організаторських питань та значний фінансовий внесок у будівництво храму.

З великою радістю і хвилюванням віряни чекали цього дня.

— 2015 рік став ювілейним для громади нашого чудового селища, а 22 листопада стало історичним днем освячення відновленого храму Святого пророка Іллі,  — розповідає корінний ратнівчанин, хорист Віктор Євгенович Козлович. –  Його підвалини були закладені у той час, коли наша держава здобула суверенітет і робила перші самостійні кроки. Значні пожертвування були від української діаспори в Австралії, Америці та окремих вихідців з Ратнівщини, яких доля закинула далеко за межі Батьків-щини. Довго вирішувалося питання про відведення місця під забудову. Храм побудували неподалік від місця, де колись знаходилася церква Пророка Іллі. Це стало можливим завдяки твердій вірі, єдності громади. З ласкою Божою відновлений храм-красень тепер велично стоїть на землі нашого чарівного селища і щиро запрошує всіх на богослужіння. На жаль, не всі прихожани дожили до цього дня. Вважаю за необхідне згадати тих, з якими я починав відновлення храму. Щиро подякувати їм і низько вклонитися їхньому праху. Це журна-лістка Калина Ньорба, яка утверджувала ідею української державності на теренах району, була головою міськрайонної організації Народного Руху України, доклала чимало зусиль задля відбудови спаленого у війну храму Пророка Іллі. А також будівельник, автор проекту, член організації Василь Вікторович Шопук. Саме він на зборах Руху у вересні 1992 року повідомив, що облдержадміністрація зареєструвала громаду Іллінського собору. Того дня обрали «двадцятку», яка взяла на себе збір коштів для будівництва храму. Та спочатку прийняли рішення будувати капличку, яка рівно через рік після освячення місця під будівництво храму одягла свій купол, і новоприбулий священик отець Роман Бодак, якому на той час було двадцять вісім років, відслужив першу Божу службу. Багато зусиль доклали патріоти Володимир Никанорович Себестянович, Володимир Іванович Пінкевич, Павло Васильович Ленартович, Віра Максимівна Курасевич, Галина Никанорівна Себестянович, Євген Євгенович Бордюговський, Таїсія Михайлівна Ленартович, Петро Іванович Пінкевич, Володимир Арсенті-йович Хабовець, Андрій Дмитрович Пінкевич, рідні сестри Ніна Семенівна Михайловська і Ольга Семенівна Супрунюк, подружжя Микола Кирилович та Валентина Дмитрівна Ленартовичі, Андрій Якович Дячук. Нехай їх земна життєва дорога продовжиться у Блаженній вічності.

Пам’ятні медалі за жертовність отримали Павло Корпач (завдяки його щедрості у храмі надзвичайне панікадило), Володимир Бохонюк, Віталій Пась, Сергій Іванюк, Віктор Корсак («Наш Край»), Вадим Супронюк, Віктор Романик, Леонід Себестянович, Галина Домбровська, Віталій Ферчук. Грамоти урочисто отримали Анатолій Денисюк, плиточник Володимир Зюльковський, Вячеслав Ленартович, архітектор Іван Шнит, директор СТОВ «Ратнівський аграрій» Валентин Чернецький, головний лікар центральної районної лікарні Михайло Бегаль, селищний голова Володимир Кулик, начальник міжрайонного управління водного господарства Михайло Тимощук, колишній касир Ольга Сахарчук, Валентина Грицюк, Федір Дячук, Сергій Бондар, Анатолій Пінкевич, Федір Пожар, Борис Грицевич, Ірина Корпач, Лариса Цепух, Неля Чуйкевич, Марина Романик, Катерина Ярошук, керівник церковного хору Галина Грабовська, яка згуртувала хоровий колектив і вміло керує ним дев’ятнадцять років, Гелена Захарків, Юлія Долік, яка придбала усі світильники по кругу храму, а також обрус на престол і жертовник, Олег Рудчик, Олександр Жук, Микола Трохимович, Ольга Карасюк, Галина Панько, Софія Вознюк, Віктор Козлович.

Також  за допомогу у будівництві відзначили організацію «Правий сектор».

Подякували усім за труди, адже кожен якоюсь мірою долучався і буде долучатися до благородної справи. Відбувся хресний хід навколо храму. Отець Роман від імені парафіян щиро подякував усім отцям за освячення храму і оголосив розклад Служби Божої. Після чого освятили і підняли Державний прапор та прапор Євросоюзу і виконали Гімн України.

Леся ГРІНЧУК