Ми постійно робимо вибір у житті. Буває, зволікаємо, розмірковуючи. Та є випадки, коли розмірковувати немає як. Тоді приходить час для жертовності, супутниці героїзму, відваги, мужності.

Був вибір і у Дмитра Коляди. У нього була вагома причина не йти в зону АТО. Пішов… Воював під Волновахою, вирвався з пекельного котла, не захотів повертатися на полігон у Миколаївську область, сказавши: «Воювати — так воювати до кінця». А 22 серпня 2014 р. ворожий снаряд потрапив у танк — і життя знову поставило Дмитра перед вибором. Не довго думаючи, контужений і поранений, ризикуючи своїм життям, витягнув з палаючого танка непритомного командира екіпажу Романа Киричука, врятувавши тому життя.

І ось 18 листопада 2014 р. селом пролетіла жахлива звістка — загинув Дмитро Коляда. Здавалося — земля застогнала від болю.

Народився взимку, коли було багато снігу. І сніг падав і падав, коли проводжали в останню путь…

Життя Діми було як спалах, коротке і яскраве. Його в селі знали всі як людину, душа якої була повна суперечностей. Товариші говорили, що «кращого друга годі й шукати».

Таким він був, таким залишиться навіки. Президент України Указом від15 травня 2015 р. №270/2015 нагородив орденом «За мужність» ІІІ ступеня Дмитра Степановича Коляду (посмертно)…

Пам'ять про Героя АТО вшанували в рідній школі 18 листопада відкриттям меморіальної дошки пам'яті Дмитра Коляди на фасаді школи в день річниці його загибелі.

На подвір'ї школи зібралися учні, односельчани, рідні і близькі Дмитра.

Прибули на відкриття голова районної ради Михайло Макарук, начальник відділу освіти райдержадміністрації Валентин Андросюк, керуюча справами районної ради Віра Чернуха та наш волонтер Федір Павлович. Право відкрити меморіальну дошку було надано сільському голові Анастасії Павлович та Михайлу Макаруку.

До слова були запрошені — директор школи Теяна Павлович, Михайло Макарук, Валентин Андросюк, класний керівник Ольга Павлович, батько Степан Коляда, Федір Павлович, Анастасія Павлович, яка прочитала власний вірш «Пам'яті земляка».

«Вже рік промайнув,

А біль не згасає,

Триває і досі зловіща АТО.

Героїв на Сході щоденно

      вбивають

За віру у краще,

     за нас, за добро», – трепетно лунало в устах автора.

Сум, біль душі і надія звучали в словах дітей, які читали вірші і співали пісні.

Меморіальну дошку було виготовлено за кошти, виручені учнями школи від осіннього ярмарку-продажу.

Кожна добровільна жертовність людини сповнена любові. Щиро віддаючи, ми отримуємо в рази більше. І від Господа. І від людей. А на перетині життя і смерті народжується Вічність...

Спіть спокійно, наші Герої-захисники. Пам'ять про вас вічна за те, що ви нам дали можливість жити, за те, що ви не зламалися у вогні.

Анастасія САМАРЧУК,

бібліотекар

с. Велимче