Під небом, чистим і бездонним,
Живе людина на землі,
Яка долає шлях невтомно.
Ім'я цим людям — вчителі.
Щомиті мудрий скульптор вчитель
З граніту душу дістає
І вчить дітей життя любити,
Бо скарб безцінний в нього є.
Напередодні Дня працівників освіти, 4 жовтня, Ратнівська загальноосвітня школа №2 ім. М.Заліпи відзначає 25-літній ювілей з часу її реорганізації в школу І-ІІІ ступеня. За рішенням Ратнівської районної ради №78 від 23.05.1995 року школу-інтернат І-ІІ ступеня було реорганізовано в ЗОШ І-ІІІ ступеня №2 селища Ратне. Новостворена школа, привітно розкривши свої двері, прийняла сотні дітей ратнівчан, зігріла їх своїм теплом і турботою.
Хто б ми не були – лікарі чи вчителі, водії та продавці, інженери і бізнесмени, та просто хороші люди, – спільне, що об’єднує всіх нас, — це слово «школа». Альма-матер вказала кожній дитині, кожному з нас власну дорогу в життя. Колектив школи шкодує, що в умовах пандемії ветерани праці, вчителі-пенсіонери, випускники школи не можуть зібратися усі разом у рідних стінах і розділити радість свята.
Калейдоскоп десятиріч – калейдоскоп поколінь. Годинник школи відлічує час уроками. Змінюються методики і підручники, на зміну рахівниці прийшов комп’ютер. Ми маємо свої перші здобутки, традиції, девіз, емблему, гімн.Сьогодні, як і 25 років тому, школа залишається символом дитинства і юності, джерелом спогадів про шкільне життя. А дзвоник так само кожного ранку кличе нас на уроки. І кожен рік буває для когось першим, а для когось – останнім. Одні тут навчалися, дехто спочатку навчався сам, а згодом навчав наступне покоління. І так день за днем. Рік за роком.
Зорепадом проносяться наші роки, летять, аби ніколи не повернутися. Та в пам’яті живуть і не тьмяніють сторінки 25-річної давнини. Поважна дата надихнула нас вирушити у своєрідну мандрівку крізь час, крізь події, дати, імена та долі, крізь минуле, сучасне і майбутнє!
Славлять рідну школу учні, вчителі. А ще людина, на плечі якої, крім навчально-виховного процесу, лягає ще й тягар господарських турбот, перевірок та безліч дрібних шкільних проблем. Це учитель учителів – директор. За 25 років їх було три.
Цій події передувала складна і клопітка праця Михайла Денисовича Пінкевича та усього колективу закладу. Це перший директор. Він робив все, аби діти та педагоги відчували себе єдиною дружною родиною в тяжкі та складні часи становлення закладу. Він вмів дібрати ключик до людських сердець, вмів, як ніхто інший, підтримати, зрозуміти, окрилити і надихнути. Та і учителі доклали максимум зусиль, аби діти почували себе добре. Школа прийняла в свої обійми 370 дітей, які навчалися у 19 класах. Наші вчителі знаходили час і для навчання, і для виховання молодого покоління. Школа гостинно щоранку зустрічала дітей і до пізнього вечора шкільні коридори повнилися дзвінкими дитячими голосами. Хоча було зовсім нелегко, проте вчителі зуміли поселити в дитячих душах любов, милосердя, доброту. А вже 1997 року у своє самостійне життя пішли перші випускники школи №2. Їх було – 22. З року в рік школа жила своїм життям, удосконалювалася, оновлювалася. Зустрічала поважних гостей, обмінювалася досвідом.
2005 рік. Новий етап в житті нашої школи. Один директор змінив іншого. Це Валентин Степанович Андросюк. Зі зміною керівництва в житті закладу також відбулися зміни. Все це вимагало ще більшої наполегливої праці як учительського, так і учнівського колективів. Але незмінними для обох були: вимогливість, турбота про школу та її мешканців. З 2011 року Валентин Степанович очолив відділ освіти, молоді та спорту Ратнівської райдержадміністрації, а натомість прийшов молодий, сповнений енергії, колишній учень — Ігор Миколайович Рудчик, який вміє тактовно погасити негаразди, доброзичливо поговорити з підлеглими, розрадити. Його поважають за витримку, об’єктивність і справедливість. Діяльність директора – це своєрідна епоха в житті школи, її історії.
Сьогодні у школі навчається 688 учнів. Носить ім’я Миколи Заліпи, який також свого часу був учнем нашої школи і віддав своє життя в Афганістані, виконуючи інтернаціональний обов’язок.
25 років... Ми святкуємо свій ювілей. Це не просто свято приміщення. Школа – це цілий величезний світ. А в ньому є два центри цього всесвіту: учитель і учень. Саме вони перетворюють звичайну будівлю в особливий киплячий, шумний, але добрий дім, де з кожним роком одні стають розумнішими, інші мудрішими, і всі разом – ближчими і ріднішими один одному. Вчителі, як диригенти, керують складним процесом навчання у кожному класі . Бо учитель – це не просто професія. Це покликання.
Нашу шкільну родину не можна уявити без чудових педагогів та трудівників освітянської ниви, які віддали цій школі багато років свого життя, працювали не покладаючи рук, несли дітям від покоління до покоління своє серце, душу і розум. Їхні імена золотими літерами закарбовані в книзі історії нашої школи.
Більше 25 років і донині працюють: Світлана Самійлівна Теребуха, Тетяна Герасимівна Денисова, Катерина Петрівна Філюк, Валентина Миколаївна Сільчук, Олена Василівна Мицюк, Оксана Володимирівна Гребік, Тетяна Петрівна Хотинюк, Світлана Іванівна Домальчук, Валентина Іванівна Лавренюк, Галина Іванівна Михалевич, Людмила Володимирівна Старушик, Микола Леонідович Пчелінцев, Марія Луківна Динь, Валентина Олександрівна Осіюк, Надія Никанорівна Лях, Галина Станіславівна Грицевич, Валентина Миколаївна Бужанська. Скільки дитячих сердець пройшло через їхні турботливі руки, скільки широких шляхів відкрили ці люди для своїх дітей!
Завжди в нашій школі панували чистота і порядок. Дбайливі руки працівників-господарників кожного дня піклувались про те, щоб було затишно і приємно навчатись і відпочивати тут. А працівники шкільної їдальні смачно і корисно годують велику шкільну родину.
25 років. Щороку зі стін своєї другої домівки йшли випускники. А їх за ці 25 років було аж 1137! Були серед них старанні і не дуже, дисципліновані і пустуни. За ці роки 26 випускників закінчили школу із срібною та 77 – із золотою медаллю. У 2000 році школа зайняла перше місце в районі за рейтингом складання ЗНО, вперше увійшла у 200 найкращих загальноосвітніх навчальних закладів України за результатами ЗНО з фізики (вчитель Осіюк В.О.), постійно має відзнаки за роботу з обдарованими дітьми.
Розлетілись у широкий світ змужнілі і дорослі діти школи. Є серед них військові, бізнесмени, вчителі, лікарі, журналісти, артисти, менеджери, бухгалтери, економісти і прості робітники та трударі землі. Цей перелік можна продовжувати і, мабуть, немає такої професії, яка б була не під силу нашим випускникам. Серед них є багато знаних людей, які досягли високих результатів у своєму житті.
Нашого цвіту по всьому світу. Гордиться школа своїми випускниками. Серед них:
— Людмила Юріївна Кокалюк — кандидат технічних наук, доцент кафедри аграрної інженерії Луцького національного технічного університету;
— Оксана Валеріївна Замуруєва — кандидат фізико-математичних наук Волинського національного університету імені Лесі Українки;
— Вікторія Федорівна Лавренюк — юрист в Юридичній сотні, експертка NATO в Україні, помічник-консультант народного депутата України;
— Людмила Василівна Долінчук – доцент кафедри мікробіології, вірусології та імунології, викладач Київського медичного університету імені Богомольця. Куратор студентів англомовної форми навчання. Є автором та співавтором 32 наукових праць, 10 методичних розробок. У 2013 році була лауреатом гранту Президента України для обдарованої молоді;
— Онися Миколаївна Бегаль – працює на кафедрі філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
— Юрій Олександрович Чумак – працює в авіакомпанії Катару;
— Євгеній Геннадійович Старушик – наша спортивна гордість. Був чемпіоном України з футболу серед студентів, членом команди Київського торгово-економічного університету спортивного клубу «Меркурій». У нього 14 медалей, серед них золоті, срібні, бронзові. Має звання кандидат у майстри спорту. Нині підприємець, власник інтернет-магазину спортивного одягу для футболістів. Продовжує співпрацювати з футбольними командами України;
— Тарас Володимирович Себестянович – диктор, ведучий теле — і радіопрограм;
— Дмитро Васильович та Олександр Васильович Осіюки — займаються вебаналітикою, працюють у фірмі «MacPаw» у м. Київ, яка розробляє додатки до мобільних телефонів;
— Іванна Іванівна Шкаран — власник адвокатської контори в м. Києві;
— Юлія Юріївна Омелько – власник салону краси в Іспанії (Каталонія).
Список можна продовжувати і продовжувати….
Серед наших випускників є й такі, яких школа не зможе забути. На таких рівняється наше теперішнє покоління. Вони — майбутнє нашої країни. Це ті, які захищали та захищають кордони нашої держави від терористів та небажаних гостей. Це: Сергій Матвійчук, Василь Маринчук, Василь Корінчук, Віталій Гурський, Богдан Наход, Ярослав Придатко, Олександр Мицюк, Володимир Савлук, Дмитро Бойчук , Дмитро Косинський, Олександр Пчелінцев .
А як приємно нам, що випускники нашої школи продовжили навчання у вищих навчальних закладах, здобули професію вчителя і продовжують працювати в нашій школі. Це: Ковч І.В., Ціось Г.І., Колотюк І.К., Рудчик І.М., Шкутник Т.Р., Лагодюк Н.М., Остапук Т.П, Глушко О.П., Денисюк А.О., Мельник К.В., Юхимчук І.В., Сільчук А.А.
За багато років змінювався колектив учителів школи. Проте незмінними залишаються досі її чудові традиції. Адже школа не просто навчальнийий заклад, а друга домівка для учнів і для вчителів. Усі ми – шкільна родина, у якій поважають один одного, піклуються про молодших, допомагають старшим, діляться досвідом.
Ми не можемо не згадати і тих людей, які все своє життя, свої серця віддали педагогічній праці, у яких не злічити безсонних ночей, не злічити учнів, котрим проклали дорогу в майбутнє, про яких ми говоримо, як про людей з великої літери.
Це вчителі — ветерани педагогічної праці: Півницька Н.І., Корінчук В.М., Дуда Т.С., Миронюк Т.К., Гупік Н.В., Миронюк В.А., Дуда К.В., Кульбачинська О.У., Бірук О.М., Тягар Г.В., Корінчук В.В., Щербина Л.М., Хишук О.К., Харкевич О.В., Пінкевич О.В., Генсіровський Б.Й., Площенко Т.П., Ващук Р.М., Кондратюк М.М., Іванюк В.Н., Дейнека В.І., Антонюк Г.З, Ваконюк О.Ф., Бегаль Л.О.
Невпинно пробігають роки, від першого дзвінка до останнього. І так день за днем, рік за роком… Сьогодні вже немає серед нас багатьох тих, хто все життя «сіяв розумне, добре, вічне». Хто віддав себе дітям. Хто брав чужі клопоти й турботи на свої плечі. Життя цих людей було нелегким, та їм судилася щаслива доля – вічно жити в пам’яті своїх вихованців, в нашій пам`яті. Вшануймо пам’ять про цих людей: Пінкевич М.Д., Приймачук М.Є., Прач О.П., Шкіль Т.Г., Пазюк Т.М.
Але життя іде, життя продовжується.
І хоча вже – 25 сьогодні цьому дому,
Та не віриться у це нікому,
Бо тут навчаються й працюють ті,
Котрі роками і душею молоді!
Новою свіжою хвилею влилися в колектив молоді спеціалісти. Вони стали на вчительську стежину. А пройти її буде не просто. Та будьте сміливими, дивіться завжди вперед, крокуйте впевнено, а в цьому вам допоможуть досвідчені вчителі, ваші колеги.
Сьогодні школі 25 років. Наше життя тільки починається. Ми дивимось на світ широко відкритими очима, нас не лякає майбутнє. І хоч у школи зараз нове ім’я, нові учні, нові учителі, її суть залишається та ж сама. Школа завжди буде з нами, з нашими дітьми, онуками, залишиться символом людської любові, вдячності і дитинства.
Тетяна ДЕНИСОВА,
заступник директора школи
з виховної роботи