Зима цьогоріч справжня – і морозить, і хурделить, засипала снігом поля, а в лісі не пройти — під снігом опинилися ягідники, низькорослі кущі та рослини, якими і харчуються в основному дикі звірі. Як зимують вони? Чи є їм що споживати, і чи дбає хтось про звірів, що в лісах Ратнівщини?

З таким питанням звернулася до головного мисливствознавця ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» Миколи Старушика. Микола Сергійович не лише проінформував про те, що робить в плані підгодівлі диких тварин їхнє підприємство, а й запросив у ліс, аби показати цю роботу. А в лісі – справжня зимова казка! Якщо не взяти до уваги, що поки проїхалися єгерськими дорогами і пройшлися декількома їхніми стежками, відчувався добрячий холод.

— Ми щороку за розробленим спеціальним методом рахуємо основні види мисливських тварин, що у наших лісах, — проінформував Микола Старушик. -  Нинішнього року нарахували лосів дещо менше, ніж у попередньому, всього 16 голів — видно, пішли у Білорусь, адже для звірів кордонів немає. Є 26 оленів благородних – це немало. Вони мігрують, як і всі звірі, то пішли в інші ліси, то прийшли у наші. А козуль європейських – 370 голів. Кабанів нарахували 80. Минулого мисливського сезону згідно із ліцензіями на добування диких тварин мисливці добули 5 кабанів, а козуль – 13. Нині обстежуємо мисливські угіддя на виявлення вовків та лисиць у зв’язку зі сказом. Вовк – найхитріша тварина у лісі, його важко вислідити. Поки що нам у ці дні не попався жоден.

Поки автомобіль лісової охорони заново пробивав сніжну дорогу до годівниць, сподівались, що на наші очі попаде хоч один якийсь звір, та не вдалося побачити жодного, але їхні сліди, та ще й свіжі, адже йшов сніг, залишились. За словами Миколи Старушика та єгеря Жиричівського лісництва Анатолія Хартонюка, які обстежили, чиї це сліди, то пробігали і козулі — їх найбільше, і лисиці, і кабани, і навіть один вовк, що їх насторожило та спонукало до плану, які роботи будуть проводити наступного дня, щоб його вислідити та знищити, зважаючи не лише на те, що це найбільший хижак у наших лісах, а й відноситься разом із лисицею до найбільших переносників сказу.

Під’їхавши та пройшовши до годівниці, побачили вже більше слідів козуль, і хоч було сіно та деревні віники у ній, єгер підклав ще, аби вистачило. А далі на одному місці аж витоптаний сніг: виявляється, це підгодівельний майданчик, на якому звірі зерно повизбирували мало що не до зернини, і це за добу.

— Я лише вчора тут був, поповнював і годівницю, і майданчик, — розповідає Анатолій Хартонюк. — Звірі добре знають місця підгодівлі. Буває, що на одному місці ви-їдять все, на іншому  ще лишиться корм до наступного разу. А віники, їх сушимо за спеціальною технологією – із сіллю, то чують відразу, що є свіжі, об’їдають до листочка. Всього на території Жиричівського лісництва маємо 25 годівниць, окрім того, ще підгодівельні майданчики, які поповнюємо кормом один-два рази на тиждень, в залежності від того, яка зима.

Поповнивши годівницю кормовими віниками, а  підгодівельний майданчик — зерном, ми поїхали далі, до наступної годівниці і підгодівельного майданчика – тут свіжих слідів диких тварин не було, тож і годівниця вся набита кормом, а майданчик – засипаний зерном, правда, зерно вже було дещо під снігом. Та для звірів такий сніг — не перешкода. З кормом були й інші декілька годівниць, до яких ми під’їжджали.

— Ми не годуємо тварин, а їх підгодовуємо, — говорить Микола Старушик. — У такі по-справжньому зимові дні вони швидко знаходять місця підгодівлі і споживають корм. У кожному лісництві щозими встановлюємо годівниці, навіть більше від розроблених норм відповідно до наявності звірів на тій чи іншій території. Годівниці робимо самі, допомагають нам і мисливці. Минулого року виготовили і встановили 10 нових годівниць та солонців, стільки ж облаштували і підгодівельних майданчиків. Крім того, навесні засіяли 3,5 гектара кормових полів. Минулого року для лісових тварин ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» закупило 13 тонн зерна — в основному кукурудзи та зерновідходів, крім того, працівники, лісова охорона та єгерська служба виготовили 12 тисяч штук кормових віників, заготовили понад 9 тонн сіна. Підгодівля диких тварин постійно на контролі нашого підприємства. Дбаємо, аби звірі мали змогу підживитись за рахунок праці тих, хто про них дбає. А збережемо звірів – буде за чим іти мисливцям на полювання. До речі, з метою більш ефективного проведення полювання та дотримання техніки безпеки працівники єгерської служби разом з мисливцями додатково встановили 16 стрілецьких веж.

Завершилась наша поїздка до лісу тим, що поки виїхали, хоч і «всюдихідним» автомобілем, довелося в снігу і буксувати, і навіть допомагати йому вибратись із снігового полону.

Все-таки незавидне життя, хоч і вільне, у диких звірів взимку. Бо, напевно, холод і їм добряче дошкуляє, а сніг стає на заваді до основного корму: трави, різних кущів та ягідників. Тож і не дивно, що знають вони місця до годівниць і підгодівельних майданчиків. Головне, аби лише не пустували вони – були з кормом. А це на совісті і відповідальності працівників лісової охорони, зокрема, єгерської служби, хоча єгерів – не потрібно й пальців загинати, щоб  порахувати, – всього  три чоловіки, по одному у Кортеліському, Жиричівському та Гірників-ському лісництвах, де щороку скупчується найбільше диких звірів. Але ж, окрім єгерів, є лісова охорона, яка також дбає, щоб не були голодними дикі звірі.

Підгодівля диких тварин, за інформацією Миколи Старушика, триває сто днів — починається із 10 листопада і завершується 10 лютого. Та якщо зима до цього дня не перестала лютувати  — підгодівля триває значно більше часу.

 Валентина БОРЗОВЕЦЬ