У Ратнівському районному суді минулого тижня вперше відбулася виїзна нарада голів районних та міськрайонних судів області, яку провів голова Апеляційного суду Петро Філюк.

Оскільки, як з’ясувалося, судді в такому складі збираються не так часто, то поговорити їм було про що. Але спершу Петро Філюк привітав усіх з повторним обранням на займані посади, зазначивши, що це велика відповідальність перед людьми. Він також з приємністю повідомив, що в той час два судді з  області перебували у США у складі української делегації, яка вивчала досвід впровадження в судах медіації (це метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора). Це суддя Апеляційного суду, член Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко та суддя Луцького міськрайонного суду, член Ради суддів України  Інна Плахтій.

А основними темами розмови на нараді були судова реформа та нинішній стан справ у  суддівстві Волині.  Петро Філюк ознайомив колег з результатами наради, яка відбулася нещодавно в Києві. Його висновки – і скептичні, і песимістичні. Судова реформа, як і багато інших в Україні, «буксує». Люди, які мають її проводити, самі ще не знають, коли ж вона закінчиться і якими мають бути наступні кроки. У результаті це призвело до того, що досі не працює, тому що не  сформований, Верховний Суд, і в ньому накопичуються  вже тисячі справ із судів першої та другої інстанцій. А за кожною з них – чиїсь людські долі.

Петро Філюк навів промовисту цифру. За перший квартал цього року місцеві суди України розглянули 1 млн. 40 тис. справ, тобто за рік це більше 4 мільйонів, а якщо по людях – то це більше 5 мільйонів осіб! Тим часом у районних судах відчувається гостра кадрова проблема через те, що так звані «п’ятирічки», тобто судді, які відпрацювали перший п’ятирічний термін, повторно не затверджені і не мають повноважень виконувати обов’язки судді. Як наслідок – у п’яти із 16-и місцевих судів області працює всього по одному судді при штатній кількості чотири. А якщо цей суддя іде у відпустку або ж просто захворів, то суд фактично не працює, через що затягується розгляд справ.

Інша сторона медалі незавершеної судової реформи – моральний тиск на суддів, огульні обвинувачення всіх без розбору в корупції. Наслідком цього стало те,  що судді досить часто почали відмовлятися від розгляду певної категорії справ, беруть безпідставні самовідводи. Про цю проблему говорили на нараді й секретарі судових палат Апеляційного суду з розгляду кримінальних та цивільних справ Олег Клок і Андрій  Грушецький.

Попри це, на нараді неодноразово повторювалась теза про те, що суди сьогодні є єдиним органом, де проста людина може захистити свої права, тому що в поліції і прокуратурі її можуть навіть не вислухати, якщо їм потрібен певний показник. Тому голова Апеляційного суду закликав колег дотримуватись верховенства права і при розгляді справ завжди пам’ятати, що перед ними – жива людина.

У нараді також взяла участь начальник територіального управління Державної судової адміністрації Наталія Коцерій. Вона розповіла про фінансове забезпечення  судів області та проведення ремонту приміщень. Зокрема, прозвучали дві цікаві цифри: для судів придбано на рік маркованої продукції на суму 1,5 млн. грн.(!), а за роботу системи автоматизованого розподілу справ торік заплатили 700 тисяч гривень – це при  тому, що в п’яти судах, як говорилося вище, є всього по одному судді, і розподіляти там просто немає серед кого.

Тож Петро Філюк зробив висновок, що київські реформатори відірвані від реалій на місцях, неначе в космосі, політичну еліту не цікавлять проблеми простих громадян, їхній правовий захист; вони керуються політичною доцільністю, тому суди – єдиний орган влади, який реально може сьогодні захистити людину.

Дмитро МОРОЗ