17 травня, у пообідню пору, з Ратного на Рівненський полігон відбув бронетранспортер БТР-70, відремонтували якого ратнівський підприємець та видраницькі механіки. По завершенню робіт броньовану транспортно-бойову машину пригнав у Ратне профе-сійний екіпаж військових, щоб люди змогли побачити результат роботи та побажати щасливої служби тим, хто на ній буде воювати.

Ремонт тривав трохи біль-ше місяця. Олександр з позивним «Слідопит» — командир першої мотопіхотної роти першого окремого мотопіхотного батальйону «Волинь», який прибув у складі екіпажу БТР, розповів, як бойова машина потрапила у Видраницю. Її в ремонтний батальйон 14-ї механізованої бригади (колишня 51-а ОМБР) піхотного баталь-йону «Волинь» притягнули з Делятина Івано-Франківської області. БТР вважався таким, що може працювати, але насправ-ді ніхто нічого не відремонтував. І машина стояла.

— Потім ми дізналися, що його можуть відремонтувати, і з Володимира-Волинського загнали в Ковель, там на нього «наварили» захисні решітки, а вже звідти перевезли у Видраницю. І тут зробили за два місяці те, чого не зробили за рік. Ми були 14 місяців в АТО, а машину зробили за два місяці, — зізнається військовий. — Зараз їдемо на полігон у Рівне. Проведемо повне злагодження ще деяких бойових машин і особового складу, доведемо все до ладу і тоді відбудемо назад — в зону проведення антитерористичної операції.

Фінансував ремонт військової техніки ратнівський під-приємець Микола Мартинюк. Він розповів, що БТР старий і дістати комплектуючі до нього було досить непросто. На це пішло немало грошей і сил. Але результатом він задоволений і має сподівання, що бронетранспортер гідно послужить українській армії.

Не побоявся взятися за  ремонт військової машини видраницький механік Федір Лахтюк, у якого одразу знайшлося чимало однодумців. Найбільше допомагали Федору Адамовичу брат Василь Лахтюк (сіль-ський голова), Іван Бащук і Сергій Назарук. Проте найголовнішим помічником був син Федора Адамовича — Денис. Хлопчик розповів, що допомагав татові дріб'язками — подавав потрібні інструменти, закручував і відкручував невеликі деталі, гайки. Василь та Федір Лахтюки кажуть, що вивантажували машину з трайлера на подвір'ї Федора Адамовича двома кранами, потім довгий час розбирали. Двигуни витягали технікою СТОВ «Ратнівський аграрій». Працювали, скільки було часу і сил. У результаті зробили капітальний ремонт двох двигунів, здійснили обслуговування ходової частини, «перебрали» усе, в придатності чого сумнівалися.

Зустрічали військових і механіка на БТРі в Ратному небайдужі жителі селища. Селищний голова Володимир Кулик дякував військовим за оборону України та майстрам, які відремонтували бронетранспортер. Він побажав, щоб ця машина служила армії і щоб якнайшвидше війна скінчилася та не довелося використовувати її за призначенням. Священик — настоятель Свято-Георгіївського храму с. Прохід протоієрей Юрій бажав, щоб швидше настав той час, коли не буде потреби у використанні бронетранспортера, а зараз хай він послужить оберегом для тих, хто буде на ньому працювати. І окропив БТР та присутніх свяченою водою.

Готувалися до цієї події вихованці загальноосвітньої школи № 2 смт Ратне. Вони прийшли на зустріч із власноруч намальованими плакатами з побажаннями миру, закінчення війни та щасливого повернення бійців додому (ці роботи бійці забрали із собою на згадку про Ратне і його доброзичливих мешканців). Разом із директором Ігорем Рудчиком діти подарували військовим велике декоративне серце, яке пізніше прикріпили до бронемашини. Школярі маркерами писали побажання на бронетранспортері, розписували прапори України, робили селфі, фотографувалися з військовими, обіймали їх та дякували за службу.

А в хлопців, що приїхали забирати БТР, різні долі, різні життя, вони з різних куточків України, проте їх поєднало одне — війна. Усі вони служать у батальйоні «Волинь», хоча боєць Володимир із позивним «Гайтавер» із Дніпропетровська, був у Дебальцевському котлі, демобілізувався і через півроку знову повернувся в лави армії. Його колега Андрій, який називає себе «Страшный водитель», «Батя» служить також ще з 15 лютого 2015 року, а сам із Харкова. Незабаром, як казав їхній командир «Слідопит», вони знову відбудуть в зону АТО — захищати Україну від агресора, а в той день вони із задоволенням сідали у відремонтований БТР, дякували спонсору і механікам за те, що надали посильну допомогу, вклали свою працю і частинку душі у бронетранспортер, який в зоні антитерористичної операції носитиме назву «Видра».

Марія ЛЯХ