У друкованих та електронних засобах інформації лісівники Волині зчинили справжній ґвалт: «Волинські ліси нищить небезпечний шкідник!». Головним «ньюсмейкером» такого «ґвалту» виступає «головний лісовий науковець» Волині Василь Бородавка. Ке-рівництво Волинського управління лісового і мисливського господарства вкупі з місцевим начальством возить його по лісах Волині, який у присутності журналістів наочно показує цього небезпечного шкідника — вершинного короїда, а заодно й інших короїдних жучків.

Правда, дивним чином «активізація» цього справді небезпечного шкідника соснового лісу чомусь відбулася одразу після заборони спершу на центральному рівні, а потім і розпорядженням Волинського губернатора санітарних рубок, але я зараз не про це.

Пан Бородавка стверджує, що вершинний короїд, а точніше його масова поява у наших лісах, стала несподіванкою для лісівників і що єдиним засобом боротьби з ним на сьогодні є бензопила, тобто суцільні санітарні рубки. Правда, Бородавка не заперечує й інших засобів, у тому числі й біологічних, але, зі слів «лісового науковця», головний ворог короїда, дятел, теж «прогавив масову появу жука і вчасно не наростив свою популяцію». У Бородавки і дятли винні! Хочу нагадати пану Бородавці і лісівникам Волині, що короїди  споконвіку «гніздяться» в нашому лісі. І вони хоч і маленькі,  але живі істоти, яких можна побачити не-  озброєним оком. Перебуваючи під корою дерева, він справді завдає великої шкоди деревостану, але лісник знає, принаймі повинен знати, що короїд поселяється вже в ослаблене іншими мікроорганізмами дерево. Здорове дерево має достатньо смоли, щоб «замазати» будь-які отвори у своїй корі. Більше того, короїду, щоб добратися до оболоні деревостану, треба пробурити  дірку в  корі, на поверхні якої залишаються своєрідні сліди. На початку літа після певного періоду вегетації короїд починає «роїтися» і перелітає на інше дерево. І хоча може емігрувати на декілька кілометрів, але здебільшого шукає поблизу вже ослаблене дерево і «заселяє» його, таким чином утворюючи «вогнища» пошкоджених дерев. Такі процеси можна відслідковувати і завчасно вживати відповідні заходи, щоб «вогнища» не перетворились у «пожежу».

Чому раніше не було чути про цього короїда, принаймні широкому загалу? Вся причина у культурі лісоведення, лісогосподарювання. У радянські часи сосновий деревостан зрізали тільки у холодну пору року, дрібні вершки і порубкові рештки спалювали, пеньки — корували і кору теж спалювали. При санітарних рубках зрізували біологічно ослаблені і справді хворі дерева. Для рубок головного користування відводилися ділянки вже стиглого і перестиглого деревостану. Повалені дерева після буревію чи від природного стану вчасно прибиралися. Кожної весни лісівники разом зі школярами вивішували тисячі(!) домівок для наших пернатих лісових помічників. Такі комплексні заходи давали змогу тримати популяцію жучків-короїдів на  безпечному для наших лісів рівні.

А яку картину ми бачили у лісі останні три-п'ять років, коли в них господарювали різного роду «бадзяни»? Вся їхня культура господарювання зводилася до одного – побільше вирізати здорової деревини, бо з хворої яка користь, і вивезти її за кордон, отримати валюту і заховати в офшорах. Такі поняття, як збереження і санітарне благополуччя наших лісів, навіть зникло з їхнього лексикону! Я вже мовчу за корування, порубкові рештки тощо.

Але, напевно, така практика господарювання передалася і нинішнім господарям лісу, бо самі екологи стверджують на Інтернет-сайтах, що вісімдесят відсотків зрізаної деревини при санітарних рубках є здоровою. Зрозуміло, я не претендую на «істину в останній інстанції», але можу відповідально заявити, що в бідах Волинського лісу дятли точно не винні.

Володимир Ярмошук,

депутат Ратнівської районної ради, "ВО «Батьківщина»