На початку грудня минулого року виповнився рік, як створилася Заболоттівська селищна об’єднана територіальна громада. Вона поглинула колишні Турську, Гутянську та Заліську сільські ради і саме тоді закінчилася історія функціонування самостійних сільських рад у цих трьох селах. Тож ми дізнавалися, як змінилося життя мешканців села Тур як складової частини новоутвореної громади за рік, якою стала сільська статистика, що говорять про об’єднання люди.

Отож площа території колишньої сільської ради становила 8896 га, які увійшли в загальну площу ОТГ. На території Тура проживає 2050 жителів, які мешкають у близько 600 житлових будинках (ще близько ста – пустки). Для порівняння, у 1849 році тут налічувалося 123 двори і проживало в них 490 осіб чоловічої статі і 524 особи жіночої статі. За даними Волинського губернського статистичного комітету, у селі в 1906 році обліковано 298 дворів, у яких мешкало 1648 осіб. У 2010 році у 645 дворах проживала 2531 людина. У 2015 році зареєстровано 2017 осіб у 697 дворах.

Станом на грудень 2017 року у Турі народилося 15 дітей (9 хлопчиків і 6 дівчаток). Смертність значно перевищила рівень народжуваності – померло 25 людей. Протягом 2017 року уклали 13 шлюбів, з них 6 пар «внутрішніх», коли і наречений, і наречена з Тура. Решта невісток і зятів – із Заліс, Заболоття, Залюття (Старовижівський район).

На території Тура, як і раніше, працює навчально-виховний комплекс, який складається з двох корпусів, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, церква святого великомученика Микити, будинок культури, місцева пожежна охорона, філія Заболоттівської музичної школи, бібліотека-філія, відділення зв’язку, прикордонна застава, прикордонний пункт пропуску з пішим переходом. У селі налічується 4 магазини і один бар. Лише в одному з магазинів не продають спиртне. Усі магазини – змішаної групи товарів. Адмінприміщення, у якому раніше знаходилася сільська рада, майже не використовується. Зокрема, в одному кабінеті працює виконуючий обов’язки старости Андрій Міщук, ще один кабінет орендують. Решта – порожні.

РЕАЛЬНИХ ПУСТОК МАЛО

У Турі налічується близько ста хат-пусток. Проте, як розповідає в. о. старости Андрій Міщук, реальних пусток мало. За ними, як правило, доглядають родичі або їх купують місцеві чи немісцеві люди. Так, до прикладу, раніше біля кладовища було близько десяти жилих хат. Зараз там залишилося тільки пусте місце. Чомусь у тому кінці села люди будуватися не хочуть. А от по вулицях Лесі Українки та Прикордонників – навпаки – чимало бажаючих взяти земельні ділянки під забудову.

Уже спливло немало часу з тих пір, як на весь район прогримів скандал із виділенням земельних ділянок немісцевим можновладцям біля озера Святого. Андрій Міщук розповів, що це питання так і залишилося невирішеним. Сільська рада про даний факт дізналася лише тоді, коли прийшло повідомлення з Держгеокадастру. Коли у Турі ліквідовувалося колективне господарство «Дружба», площу поблизу озера віддали людям під пасовища для худоби. Усі ці роки жителі Тура й випасали там корів. Тож в. о. старости зазначає, що якщо на цих землях розпочнуть діяльність немісцеві, жителі Тура усім селом готові вийти на акції протесту і протестувати стільки, скільки буде треба. Однак наразі це питання затихло. Тож люди як випасали свою худобу на пасовищі, так і випасають.

ВСТАНОВИЛИ ВАГУ

ДЛЯ ЗВАЖУВАННЯ ВРХ

Наприкінці 2017 року у Турі встановили вагу для зважування великої рогатої худоби. Її ще кілька років тому придбали за сприяння благодійного фонду народного депутата України Степана Івахіва «Патріоти Волині», та за призначенням не використовували. Здавалося б, яка користь від неї жителям села? А вона очевидна. Як розповідають туряни, закупівельники корів, коней, свиней часто не зважують тварин, а ви-мірюють рулеткою і визначають вагу відповідно до коефіцієнтів. Траплялися випадки, що таким чином люди залишалися ошуканими на 2-3    тисячі гривень на одній корові! Тож коли людське обурення досягло апогею, вирішили встановити уже закуплену вагу, аби нею могли користуватися усі, кому потрібно зважити худобу перед продажем. Місце для ваги облаштували за будинком культури, біля колишньої котельні, у якій трохи раніше облаштували депо для пожежного автомобіля. Аби вага не псувалася, зробили навіс, встановили підмостку і тепер напередодні продажу люди спочатку зважують худобу самі, а потім уже знають, як говорити із купцями, адже розбіжність інколи може сягнути мало що не 100 кілограмів.

ТЕХНІКИ У ТУРІ БІЛЬШАЄ

Точної статистики, скільки транспортних одиниць у селі, немає, проте автомобілів із польською чи прибалтійською реєстрацією приблизно стільки ж, як і з українською. Ще одна турська тенденція – люди все частіше купують невелику сільськогосподарську техніку – мотоблоки, китайські невеликі трактори й збувають коней.

ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ

Окрім організацій та установ, які діють у Турі, працевлаштуватися тут ніде. Невеликий відсоток населення знайшов заробіток у Білорусі, а основна маса добуває – хліб насущний на – сезонних заробітках у Польщі та Литві. Цей напрямок останніми роками став найпопулярнішим. Росія і Білорусь відійшли на другий план. І якщо раніше на заробітки виїжджали переважно чоловіки, то зараз співвідношення чоловіків і жінок-заробітчан зрівнялося – 50×50.

СПІВЖИТТЯ З БІЛОРУСАМИ

Свого часу велика частина жителів Заболот-тівського куща була працевлаштована в білоруських прикордонних селах, подекуди у Бресті, Малориті. Часи змінилися, але певний відсоток, у тому числі і жителів Тура, добирається на роботу у Білорусь і сьогодні. Частина – залізницею, дехто – через прикордонний пункт пропуску, проте так складніше, адже автомобільного сполучення між Туром і Сушитницею (перше білоруське прикордонне село) немає. А від пункту пропуску до залізничної станції Хотислав ще хвилин 20 ходьби.

ЖИТТЯ «ПО-НОВОМУ» У ГРОМАДІ

Самостійна сільська рада у Турі діяла із 1939 по 2016 рік. З моменту утворення Заболоттівської ОТГ у Турі залишився тільки виконуючий обов’язки старости. Усі повноваження, які стосуються нотаріальних дій, тобто реєстрація народжень, шлюбів, смертей, перейшли у відання Заболоттівської селищної ради. У Заболотті працює і централізована бухгалтерія. Що ж стосується старости, то він став частково виконувати обов’язки  колишніх голови, секретаря, кочегара, прибиральниці.

У віданні виконуючого обов’язки старости залишилися питання звернень громадян, видача довідок і витягів, контролююча функція та все, що не стосується нотаріальних дій. Найбільше звернень від жителів з приводу земельних питань, в окремих випадках є сусідські спори щодо землі. Подекуди виконуючому обов’язки старости жаліються на сімейні дебоші, у когось по вулиці погана дорога і її треба ремонтувати, комусь треба замовити балони зі скрапленим газом. От такі насущні проблеми села.

Інтереси односельчан у Заболоттівській громаді представляє шість депутатів. Невирішеним і болючим залишається питання сплати земельного податку. Це пов’язано з тим, що ще кілька років тому у людей погоріли паї – торфовища, – і власники не хочуть платити за згорілі землі, хоча вони їм належать. Примусити їх сплатити борг представники місцевого самоврядування не можуть. Ці гроші мали би йти до бюджету селищної ради, натомість лише нараховується пеня і рік у рік збільшуються суми до сплати.

Особливих змін у Турі за період існування громади не відбулося. Серед позитивних моментів – встановили більше смітників біля озера Святого, здійснили ямковий ремонт дороги, яка веде до села. Прогрейдерували дорогу в самому селі, здійснили ремонт дороги по вулиці Забродівській. Сподіваються на те, що з бюджету селищної ради виділять кошти на проведення вуличного освітлення по вулицях Шевченка, Забродівській і Зеленій.

Сказати однозначно, що люди задоволені об’єднанням, важко, адже за тим, що раніше можна було вирішити у селі, зараз потрібно їхати у Заболоття. Можливо, для того, щоб люди відчули якісне покращення, потрібно ще трохи часу. Тож чи стане кращим життя у громаді у майбутньому, побачимо згодом.

Марія ЛЯХ