переконаний господар із Якушів Сергій Дейнека

Зустріти людину, яка живе в селі, й  живе не по-колишньому, а намагається все прорахувати, що то краще посадити й посіяти, не боячись при цьому вкласти чималі кошти у землю, не так-то й часто можна.  У Якушах познайомилась і поспілкувалась про життя-буття з Сергієм Дейнекою — енергійний, завзятий, непосидючий, винахідливий і, я б сказала, екстремал. Трудяга. Живе в селі, працює на землі – з цього й живе він та його сім’я.  Стареньку батьківську хату добудували, переобладнали на добротну, по-сучасному її облаштували, вмеблювали, придбали авто і бус, мають хліб і до хліба — за кошти, зароблені на землі. Ні чоловік, ні його дружина офіційно ніде не працюють, тільки на землі. На сезонні заробітки не їздять – не мають ні часу, ні бажання. Рахують, прораховують, як і на чому можна заробити вдома. А вдома завжди спокійніше, аніж на сезоні. Хоча і вдома належного спокою немає, бо все у праці і у праці. А за цим і вболівання, щоб зійшло, вродило, щоб було кому продати і мати прибуток. Скажете, такий пережиток у кожного селянина. Так.  Але Сергій Петрович не боїться вкласти і вкладає чималі  гроші у вирощування врожаю. От, для прикладу, цьогоріч витратив 16 тисяч гривень лише на насіння капусти.  І зрозуміло, без хвилювання, аби не «пролетіти», не обходиться.

Сергію Петровичу  43 роки. Він народився  і виріс  у Якушах, живе та господарює на рідній землі. Про легше життя у місті навіть не мріяв, це не для нього, його місце у селі. А, щоб жити у селі, треба працювати. Та працювати по-старому, садити для продажу тільки картоплю та сіяти моркву – на цьому не зациклюється. Хоча і картоплю та моркву продає. А насамперед взявся за свинарство. Став вирощувати за сучасною технологією свині. Більше тридцяти їх тримав. Впродовж п’яти років займався. За цей час добре вивчив, що якщо десь упустив, відійшов від технології – втрачаєш до 30 відсотків приросту. Здається, банально, але навіть  змішувати корм  потрібно ретельно  і з точним дотриманням технології, вручну так не зробиш, як не старайся, і очікуваного приросту не дочекаєшся. Сергій Петрович змішувати кормову суміш їздив у Мислину Ковельського району, де в одного із господарів є спеціальне обладнання. З часом  обставини змусили чоловіка закрити свою свиноферму. І тоді надумав він зайнятися вирощуванням часнику. Ось і нині посадив його мало що не півгектара, але знову ж довелося витратити чимало грошей – 15 тисяч гривень, аби закупити хороше насіння. Думаю, на такі витрати наважиться далеко не кожен.

А ще свого часу надумав Сергій зайнятися садівництвом, хоча воно потребує великого капіталовкладення. Насамперед посадив сад біля хати – росте він молодесенький на 25 сотих. Але цього йому було недостатньо. Домовився із односельчанами, які не мають бажання і здоров’я працювати на полі, взяти в них в оренду 5 гектарів землі і зайнятися садівництвом всерйоз. Рахував і підраховував, залучав агрономів і вже готовий був розпочинати роботу. Та для більшої певності ще привіз із Луцька відповідного спеціаліста. Той вивчив землю і сказав категорично: «Ні! Сад на цьому місці не ростиме!». І порахував тільки втрати.

Далі його сільськогосподарська дорога привела до вирощування капусти.

— Познайомився я з білорусом, який вирощує капусту на 30 гектарах, — розповідає Сергій Петрович. — Він мені ідею підкинув зайнятися нею. Але тоді  якось повз вуха пропустив. А коли зрозумів, що із садівництвом не виходить, зачепився думкою за капусту. І сьогодні вирощування капусти у мене на першому плані. Хоча і картоплю для продажу саджу, тільки небагато – більше півгектара, і моркву сію, до 30 сотих, і часник вирощую, і зернові, щоб і собі вистачило, і продати, аби вернути затрати. Отак і живемо. У праці нині всією сім’єю, діти допомагають. А  раніше значно важче було, бо все з дружиною та з дружиною. Коли не справлялись самі, наймали людей, бо ж обов’язково треба посадити чи посіяти вчасно, поки вологий грунт. Пізніше вийдеш в поле — рахуй втрати.

Мене особисто дуже  дивує, якщо людина за своє життя не посадила садок чи не викопала криниці. Сергій Петрович, аби бути з водою, навіть пробиває свердловини на своїх полях для кращого і зручного поливу сільськогосподарських культур…

Чоловік переконаний, якщо всерйоз займатися сільським господарством, все вирахувати і прорахувати, можна в селі не прости вижити, а жити, маючи прибутки. Але для цього насамперед потрібно  мати бажання та здоров’я.

І хоча Сергій Петрович всерйоз займається  капустою, та мріє вже про ягідництво…  Вабить його малина, черешня, вишня, фундук, волоські горіхи.

Попросила Сергія Петровича, аби розповів нашим читачам, як вирощує капусту, сучасну його технологію. І він люб’язно погодився, й каже, що завжди, якщо хтось просить про це, –  розповідає все до маленьких подробиць. Отож…

(Закінчення на 4-й стор.)