У п’ятницю, 20 листопада, напередодні Дня гідності та свободи, біля центральної районної бібліотеки зібралися усі небайдужі до долі України і людей, які поклали свої голови за її самостійність.

На заході були присутні представники чи не кожної установи та організації Ратного. Працівники районної бібліотеки розпочали мітинг з короткої історичної довідки про те, як змінилася наша держава за останні роки.

Два роки минуло з тих пір, як почалися акції на підтримку євроінтеграції України, як обурені непідписанням Угоди про асо-ціацію люди вийшли на Майдан, як 20 лютого 2014 року понад сім десятків невинних українців поплатилися життям за бажання змінити державу на краще. Із 104 загиблих свої життя за Україну поклали і четверо волинян. Їхні імена назавжди залишаться в пам’яті як героїв Небесної сотні. Героїв Майдану та воїнів-захисників України, які загинули за її світле майбутнє, пом’янули хвилиною мовчання.

Радник голови облдержадміністрації Андрій Харлампович виступив із промовою, в якій наголосив, що українці ніколи не були і не будуть рабами, і вони це довели своєю мужністю, сміливістю, незлам-ністю духу і навіть ціною власних життів. Тож сьогодні ми повинні довести, що їхні смерті не були марними.

Заступник голови районної ради Олександр Бенедисюк говорив про події і втрати, які понесла Україна у цій страшній, незрозумілій і невиправданій війні. Він висловив сподівання, що вірні сини нашої держави таки зможуть вибороти мир для свого народу, і ми не маємо права забувати про тих, хто поліг, і про тих, хто щодня на передовій боронить наші рубежі від зазіхань агресора.

Антон Круш, учень 9 класу загальноосвітньої школи № 2 смт Ратне, говорив трепетні слова та декламував тужливу поезію, запевняв, що молоде покоління стане достойною зміною українським героям, що воно оборонятиме Україну заради миру і злагоди її громадян.

Під звуки тужливої пісні «Плине кача…» у виконанні працівників районного будинку культури присутні ставили свічки і лампадки, покладали квіти до бігборду героям Небесної сотні. Хтось – зі сльозами на очах, хтось – зі словами щирої молитви. Панахиду за загиблими відслужили благочинний Ратнівської округи протоієрей Анатолій (Гурський) та настоятель храму преподобного Агапіта Печерського протоієрей Ігор (Антонюк). Вони возносили молитви за всіх загиблих на Майдані під час протистоянь, за воїнів, що поклали свої життя за віру і Батьківщину, просили Бога дарувати їм Царство Небесне і вічну пам’ять.

Плакали всі… плакало небо. Не було байдужих серед присутніх, бо так чи інакше війна торкнулася кожної української сім’ї. А в момент, коли священики закінчували служити панахиду, вийшло сонце. Можливо, те ласкаве сонце таки освітить серця і душі українців, що так давно і палко просять миру…

Пронизувала душу пісня «Небесна сотня» у виконанні начальна відділу культури райдержадміністрації Олени Горнік. Після цього слова вдячності говорили хлопцям, які зі зброєю в руках захищають східний кордон України, лікарям, які повертають поранених до життя, волонтерам, на плечах яких тримається наша армія. Але коли до слова запросили Степана Коляду, батька загиблого учасника АТО з Велимчого, гарячі сльози котилися по щоках навіть у чоловіків. Він тужив за сином-героєм, але благав чоловіків і хлопців не ховатися від служби, не втікати від відповідальності, щоб було кому стати на захист своїх жінок, дітей і матерів. Батько пригадував, як його син-герой ціною власного життя врятував екіпаж бойової машини, і сьогодні ті хлопці завдячують йому своїм життям. Він втратив рідного сина, але бажання миру стало ще більшим.

Марія ЛЯХ