САМАРІВСЬКА СТАТИСТИКА

2016 рік для Самарівської сільської ради не надто успішний на народження, проте незвично багато смертей. Як повідомила секретар Зоя Оніщук, з початку року народилося 13 діток, а померло аж 24 людини при тому, що зазвичай тут народжуваність суттєво переважає. До прикладу, протягом 2015 року народилося 36 дітей, а померло 29 людей. Особливо багато мешканців сільської ради відійшло у Вічність у січні і в травні 2016 року. Однак за перших 5 місяців року уклали 7 шлюбів. Два подружжя – дівчата і хлопці із сільради, а решта 5 – привели невісток і зятів. Та ще половина року попереду, тож є всі шанси, що лелека завітає у домівки самарівців, і показники народжуваності та смертності принаймні зрівняються.

РОЗПОЧАВСЯ РЕМОНТ ДОРОГИ

31 травня перша техніка для ремонту доріг пройшла Самарами. Грейдер розрівнював дорогу через село. На останній сесії районної ради залишили в силі рішення попередньої сесії про передачу 350 тис. грн. з районного бюджету Самарівській сільській раді. Сільський голова Микола Маргес розповідає, що все це завдяки голові районної ради Михайлу Макаруку, депутату районної ради Віталію Тарасюку та усім депутатам, які підтримали пропозицію, знаючи про стан дорожнього покриття центральної вулиці села.

Дорога в Самарах дійсно потребувала ремонту, бо хоч і з асфальтобетонним покриттям, проте за останні роки вона стала схожою швидше на суцільну яму-вибоїну, ніж на асфальтовану дорогу. Роботи виконує «Старовижівський автодор».

ОБЛАШТУВАЛИ АВТОБУСНІ ЗУПИНКИ

Автобусні зупинки у селах сільської ради були відверто занедбані. Якщо в Теребовичах і Боровусі кілька років тому встановили зупинки від благодійного фонду «Патріоти Волині», то в Язавнях і Самарах були старі радянські цегляні приміщення, глина на яких давно вицвіла.

За окультурення споруди взялися працівники сільської ради, учні та вчителі місцевих шкіл, підприємці та небайдужі жителі. У Самарах працівники сільради прибрали сміття, здерли стару глину, а потім побілили наново. Далі на стінах стали з’являтися яскраво-червоні троянди. Ініціатива розпису належала заступнику директора школи Ірині Скибук, а нанесенням малюнків займалися небайдужі вчителі та діти, серед яких талановита дев’ятикласниця Вікторія Леухіна (донька вимушених переселенців із Амвросіївки). Всередині повісили настінний годинник.

У Язавнях всередині зупинки на стіні намалювали букет різнобарвних квітів, встановили лавочку та пофарбували її. Поруч із зупинкою поклали три пофарбованих колеса і висадили в них квіти, але найголовніше – замінили покрівлю. Ініціатива належала директору школи Галині Гусак, гроші на ці роботи дали підприємці села, але найскладніше було втілити все задумане в життя. Проте знайшлися активісти. Охоче йшли на допомогу їм й інші язавненці. Долучилися до роботи практично всі депутати сільради від Язавнів. Серед школярів найактивнішими були учні 9 класу.

З ВІЗИТОМ ДО ПРИКОРДОННИКІВ

28 травня в Україні відзначали День прикордонника. Тож охоронці кордону, які працюють у відділі прикордонної служби «Самари», приймали теплі вітання від сільського голови Миколи Маргеса, директора школи Зої Супрунюк, священика ієрея Юрія Панасюка. Зустріч відбулася у теплій, невимушеній обстановці. Працівники відділу завжди раді співпрацювати з місцевим населенням, з установами та організаціями села, і така співпраця тут досить добре налагоджена. На завершення зустрічі священик подарував прикордонникам маленькі іконки, щоб вони були оберегами охоронцям державного кордону від усякого зла.

А ХУТОРИ ЗНИКАЮТЬ...

Самарівська сільська рада – одна з найбільших у районі за площею. Колись тут було більше півсотні хуторів. Проте після скасування хутірської системи чимало їх перестало існувати. Хутори включили до восьми населених пунктів: Самари, Язавні, Під’язівці, Теребовичі, Боровуха, Головище, Козовата, Занивське. Із плином часу та тенденцією пошуку кращого життя у містах молодь виїхала, а старенькі люди доживають свого віку і їхні хати стають пустками. Так зникають цілі хутори.

Тільки назва залишилася від хутора Бірки, що розташований на українсько-білоруському прикордонні. Не живуть більше люди в Чемерниках, Радянці, Добриці. Є хутори, на яких мешкає по кілька осіб. У Дідені та Пекачах – лише по одній людині. На Заліссі тільки 2 жилих хати, у Гребенисі і Дубовій – по три господарства. Майже немає людей на хуторі Дем’янове. Офіційно усі малі хутори включені до складу найближчих сіл. Так, до Головища віднесли колись Пристав, Дем’янове, Дубову, Чемерники і Радянку. До Самарів увійшли Кришеве, Букатин, Крива Нива, Соснове, Залісся і Бірки. Навколо Козовати розташувалися Грушка, Уляниця, Гребениха, Дідень і Пекачі. Деякі назви хуторів стали назвами вулиць сіл, до яких вони віднесені. А назви найменших поселень, які часто були родинними, уже зараз насилу зринають у пам’яті літніх людей.

Що ж стосується невеликих сіл, то вони омолоджуються, особливо Козовата і Теребовичі.

Цікаво, що Карагулька була колись і в Самарівській сільраді. Цей невеличкий хутір був розташований поблизу Язавнів, де зараз уже піднявся новий великий житловий масив. А ще серед жителів сільської ради побутує й до сьогодні приказка: «Пролетів, як шира над Чемерниками», що означає, що хтось дуже швидко проїхав чи пройшов, щось похапцем зробив. Проте звідки цей вислів узявся і чому згадується саме цей хутір, ніхто не знає.

КУБОК СОРОЧУКА СЕРЕД

ВЕТЕРАНІВ ФУТБОЛУ

29 травня в Самарах відбулися ігри з футболу за кубок імені Володимира Сорочука. Любителі шкіряного м’яча щороку зустрічаються на футбольному полі в пам’ять про спортсмена, який вивів команду села на високий рівень і трагічно загинув.

У змаганнях взяли участь команди міст Луцька, Кобрина і села Самари. Гра завершилася перемогою команди міста Луцька. Її футболісти у фіналі забили колегам із Кобрина 8 голів, а ті їм – 4 голи. Господарі поля зайняли третє місце.

Подарунки переможцям, як і щороку, вручали рідні Володимира Сорочука – дружина Валентина, донька Олена з чоловіком Романом та дітьми, донька Лариса з сім’єю.

Марія ЛЯХ