14 листопада православних нашого регіону сколихнула звістка про те, що представники «Правого сектору»  на чолі зі священиком Романом Бодаком з Іллінського собору смт Ратне їдуть у с. Залухів з метою захоплення храму Української Православної Церкви, тобто, власне, на рейдерське захоплення.

При чому справжню причину свого візиту ці люди називати не бажали, мотивуючи тим, що прибули просто помолитись. Однак для того, щоб «просто помолитись», усі одягнули камуфляжний однострій, а священики забули свої ряси, мабуть, для того, аби не виділятися із натовпу і під прикриттям голосно висловлювати свою громадянську позицію.

Цю акцію спланували давно, адже, як відомо із неофіційних джерел, в с. Мельники-Річицькі місцевий священик  доводив, що вже на свято Михайла залухівський храм буде в Київському патріархаті. Отже, всі ці «байки» про молитви – абсурд. Вони приїхали з конкретною ціллю – захопити храм силою, при чому намагались схилити віруючих залухівчан, котрі ніч перед тим провели у молитві в храмі, до зради своєї віри. Не врахували лише того, що Православна Церква у нашому ра-йоні – це не просто релігійна конфесія. Це велика община вірян, які добре усвідомлюють різницю між вірою у Бога і псевдо патріотизмом. Почувши про цю ганебну акцію, люди з’їхались з усієї округи, аби перешкодити їхньому нечестивому вчинку. Прибули священики на чолі з благочинними Ратнівського та Гірниківського благочинь, щоб засвідчити, що не залишать у біді віддалену залухівську парафію.

Потупцювавши під стінами церкви, розкольницькі «паломники» замість молебнів та акафістів повикрикували кілька заїжджених гасел, виконали Державний гімн і, не знайшовши собі іншого застосування, вибрались із села, пообіцявши, однак, ще повернутись. Мабуть, бажання «просто помолитись» відчуватимуть знову…

Ця подія, окрім неприємних спогадів, залишає по собі ще й низку доречних питань, які хочеться не просто задати, а гукати на весь світ. Люди добрі! Коли дійде, нарешті, до нас, що чим більше ми гнівимо Бога, тим більше маємо біди?! Невже у нас покінчено з корупцією, злочинністю, політичним безладом, що «Правому сектору» залишилось тільки одне завдання: боротьба з бабусями й дітьми у Залуховому?! Чи це робиться лише з однією метою – зіграти на релігійно-патріотичних почуттях народу задля задоволення власних амбіцій?! І за яким правом вирішувати церковні проблеми беруться люди, яких у храмі бачать, у кращому разі, лиш на Великдень, які навряд чи часто тримають молитовник у руках і які навіть задля загального розвитку не хочуть поцікавитись словом «канонічність»?! Чому розкольницькі «панотці» не розкажуть всім, чому їх не визнають ніде у світі, чому Благодатний Вогонь для них доставляють політики, а не духовні особи, чому їх не пускають ні на Афон, ні у храми Святої Землі, чому своїх власних дітей вони таємно приносять охрестити у храми УПЦ? Чому для «просто помолитись» їм  не достатньо свого храму, а обов’язково відібрати чужий? І, врешті, чому ми, віряни Української Православної  Церкви, змушені терпіти оці безпідставні звинувачення, обзивання «москальськими» кличками, чіпляння образливих ярликів? Хіба ми не маємо права на свободу совісті? Чи не ми є найчисельнішою конфесією в Україні? Чи, може, нам не болить душа за долю нашої країни? Чи наші сини не йдуть її захищати? Чи ми не молимось щоденно за мир і спокій у нашій державі, за її владу і військо? Для чого, пане Бодак, Ви плямуєте свою репутацію негідним вчинком? Адже Ви вважаєте себе священнослужителем. Ви не можете не знати, яким великим гріхом є внесення смути у серця людей. Крім того, розпалювання міжконфе-сійної ворожнечі є протиправним у європейському суспільстві, до якого ми так прагнемо. Схаме-ніться! Не варто шукати ворогів там, де їх немає, і вводити у духовну спокусу православний народ. Не вислуговуйтеся перед сильними світу цього, які й замовили цю акцію, повірте: не оцінять!

А серце справжнього християнина  обманути неможливо, на-віть прикриваючись «любов’ю до України».

Від імені духовенства району — протоієрей Микола ЗДАНЕВИЧ