Ось уже півтора року, як при НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня – дитячий садок» с. Заброди у новому приміщенні діє музей історії села. Це своєрідна колиска забродівчан, у якій зібрані предмети побуту, одяг, фотографії, документи, книги, ікони з різних епох – починаючи від макетів середньо-вічних споруд і закінчуючи сьогоденням. Окремо представлені експонати поль-ської доби, поляків, які жили у Забродах на початку 20 століття.

Про те, який шлях довелося пройти забродівським історикам до створення власного музею, ми запитали у директора школи Романа Тарасюка (до речі, історика) та вчителя історії з багаторічним досвідом, завідуючої музеєм Тетяни Дуди.

ПИТАННЯ  СТВОРЕННЯ МУЗЕЮ  СТОЯЛО РОКАМИ

Тетяна Адамівна розповіла, що ідейним натхненником створення музею був колишній вчитель історії Михайло Поліщук. Десь близько 1984 року він розпочав збір експонатів. І вже у 1986 році, коли вона прийшла вчителювати у місцеву школу, Михайло Микитович створив куточок історії села. Особливо активно збирали експонати у перші роки незалежності України. Старі речі, як правило, приносили в школу учні. Протягом усіх цих років діяв історичний гурток «Пошук», члени якого вишукували у селах сільради ексклюзивні предмети старовини.

Ліцензію та свідоцтво на провадження музейної діяльності школа отримала у 2012 році, тому саме ця дата вважається датою відкриття музею. На той час всі експонати знаходились у музейній світлиці. Вона була набагато меншою за розмірами і не могла вмістити всього. Питання про створення музею неодноразово порушував попередній директор школи Анатолій Корнелюк, але воно завжди відходило на другий план. Зрештою, ідею Тетяни Дуди і Романа Тарасюка підтримав начальник відділу освіти, молоді та спорту Валентин Андросюк. Закипіла робота. Величезну підтримку і сприяння у створенні музею надали відділ освіти, молоді та спорту на чолі з начальником, методист Наталія Зінчук, директор СТОВ «Ратнівський аграрій» Валентин Чернецький, тодішній голова районної ради Микола Макарук, місцеві жителі Яків Олексюк, Лариса Лук’янчук, Світлана Лук’янчук, Валентина Пашук, Володимир Герасимук, власники магазину «ВІКТАН», випускники школи.

МУЗЕЙ І ЦЕНТР ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ – ДВА В ОДНОМУ

Для того, аби збудувати асфальтовану дорогу до школи і дитячого садка в рамках проекту транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна», який передбачав покращення транспортного доступу до туристичного регіону,  на базі музею за домовленістю між сільським головою Миколою Калачуком та Романом Тарасюком створили центр вивчення українсько-польської культури 1920—1930-х років. Тож тут уже звикли казати, що музей допоміг проекту з будівництва доріг, а проект – школі.

ВІЗИТІВКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

«Новосілля» Забродівського музею відбулося 14 жовтня 2015 року. Відтоді у ньому побувало чимало делегацій, серед яких голова облдержадмі-ністрації Володимир Гунчик, партнери Забродівської сільради з Польщі, працівники Волинського обласного краєзнавчого музею. І всі вони вражені тим, що при школі зробили музей такого рівня з експонатами незвичайної якості та історичного значення. А директор відзначає, що 90 відсотків експонатів музею – це заслуга Тетяни Дуди та її вихованців.

Що ж стосується речей, які представлені у музеї, то їх вдалося зібрати стільки, що вони не вміщаються навіть у новому приміщенні. Тому експозиції час від часу змінюють (змінні експонати зберігаються у демонстраційних шафках). Демонструє їх Тетяна Дуда.

Перша експозиція «Заброди з найдавніших часів» представлена експонатами 19-го – початку 20 століття. Це старовинна мотика, охналі, які датуються початком 19-го століття, ікона – фрагмент хоругви, дві церковних книги кінця 19 століття, жорна, знаряддя праці початку 20 століття.

У експозиції «Польський період в історії села (20-30-ті роки 20 століття)» представлені польські марки, свідоцтво про народження польською мовою, фотографії жителів с. Заброди, які служили на той час у польській армії, фото польської школи, триніжка, ніж польського лісника. Цим же періодом датується старовинний одяг – буденні та святкові сорочки, сермяги, весільний костюм, чоловічі штани (ногавиці), «барабани» (святкові жіночі сорочки, ткані виключно червоними нитками), кухор.

Фото ветеранів, медалі, червоноармійська книжка Терентія Коробки 1911 року народження, багнет, довідка про те, що Микола Гуль був в’язнем фашист-ського концтабору у Бухенвальді, – це експонати експозиції «Заброди у Другій світовій війні».

«Село у 1950—1970-х роках» представлене свідоцтвами про освіту у семирічній школі за 1951, 1955, 1962 роки, матеріалами про сім’ю Миколи та Лукерії Шиманських, їхніми вишитими рушниками, фотографіями вивезення на заслання і на засланні.

Змінною є експозиція «Забродівчани – учасники бойових дій», яка представлена фотографіями афганців та зустрічей із ними, кишеньковою книжечкою В’ячеслава Старушика, наручним годинником афганця Миколи Миронюка. Розміщені у музеї також фото учасників АТО села.

Остання експозиція – «Сучасний розвиток села». Тут розміщена інформація про науков-ця, уродженця с. Заброди Степана Філіпчука, вишиті рушники, фотографії, але особливий експонат – прапор волонтерів із Лучичів, які з ним зустрічали атовців-односельчан, і ті залишили свої підписи на жовто-блакитному полотнищі.

Як зазначає директор школи Роман Тарасюк, їхній музей не є просто приміщенням з експонатами, він «живий», бо його наповнення використовують на уроках вивчення історії села в різні епохи, у приміщенні музею Тетяна Дуда займається із членами Малої академії наук. На сьогодні – це візитівка навчального закладу.

НЕЗВИЧАЙНІ ЕКСПОНАТИ – ВІД НЕПЕРЕСІЧНИХ ЛЮДЕЙ

Тетяна Дуда розповідає і про людей, які подарували для музею цінні експонати: кухор – Надія Маркова, весільний костюм – внучка Уляни Чернухи, рушник із заповітом Шевченка – Тетяна Дейнека, сермягу – невістка Устини Романюк, ікони, ступу – Віра Жерж, макети середньовічних споруд – колишній вчитель трудового навчання Степан Токарський.

Незвичайні експонати – фрагмент хоругви (ікона Божої Матері) та дві старовинні книги церковнослов’янською мовою («Тріодь цвітна» 1875 року випуску та «Октоіх» приблизно тих же років) – перейшли у власність музею із місцевого Свято-Іоаннівського храму. Тож директор Роман Тарасюк відзначає, що священик, який віддав ці речі на зберігання у музей, був свідомий того, яке історичне значення для села і країни вони мають.

СВІТЛИЦЯ ІСТОРІЇ У СТИЛІ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ

Окрім музею, на другому поверсі навчального корпусу школи, у холі біля бібліотеки облаштована історична світлиця. Одна стіна оформлена у ви-гляді брами в поселення на Запорізькій Січі (ворота з дерев’яних «олівців»), такий же частокіл, за яким представлені історичні предмети побуту жителів Забродів, вони ж – на стелажах і на другій стіні. Виставка – систематизована, і в цій експозиції є також надзвичайно рідкісні речі, як, до прикладу, старі дерев’яні механічні ваги, терниця (використовували для того, щоб терти льон), церковний хрест для супроводжування хресних ходів і процесій, інше.

І як приємно, коли усвідомлюєш, що Заброди не втратили свою історію, що вона зібрана у кожному експонатові, у кожній речі, яка насправді є неповторною, винятковою, несе свою енергетику, і про кожну таку річ тут дбають по-особливому. А за усім цим стоять звичайні люди, такі ж, як ми, просто вони надто люблять минуле свого краю і, зібравши усе по краплинці, донесуть майбутнім поколінням величезну спадщину, якій немає ціни.

Марія ЛЯХ