На урочисту церемонію розпису у Гірниківську сільську раду поспішали рідні та гості минулого четверга, а у серцях був особливий хвилюючий трепет. Адже свої долі та серця поєднали учасник АТО, військовослужбовець 41 окремого мотопіхотного батальйону Збройних Сил України Микола Ващук та сильна духом дівчина, загартована чеканням свого коханого із війни, Леся Петрук.

Для їхньої любові не страшні військові перипетії. Вони разом долають усі перешкоди, мають хорошу підтримку батьків, братів, сестер та друзів. Вірять і надіються, що Микола гідно виконає свій чоловічий обов’-язок, повернеться додому, і у сімейному та родинному затишку будуть радіти первістку, адже молодята невдовзі стануть батьками.

Миколі 25 років і він не з чуток знає всі жахи війни. У квітні минулого року отримав повістку і не задумуючись пішов захищати Україну. Увесь цей час добрим ангелом-охоронцем була і залишається Леся, яка теплим люблячим словом кожного дня підтримує свого хлопця. Про службу Микола небагатослівний, розповідає, що він стрілець переносного зенітно-ракетного комплексу і зараз тримають позицію у Старогнатівці Донецької області, а були неподалік Гранітного.

Зворушливим був момент, коли Микола і Леся надівали один одному обручки на безіменні пальці, підписами скріп-лювали сімейний союз і оголосили, що будуть носити спільне прізвище чоловіка – Ващук. Отримали свідоцтво про одруження молодята і, як і годиться такого дня, випили келих іскристого шампанського та танцювали вальс. Потому низько вклонилися та подякували своїм матерям — Любі Максимівні і Зої Леонідівні, що благословили їх на спільне подружнє життя.

Квіти, подарунки, найщиріші вітання добра, злагоди, взаємоповаги та щоб зуміли зберегти тепло своїх сердець на многії літа линули не тільки від рідних людей, ведучих урочистості, сільського голови, а й від колег Миколиних і начальника Анатолія Тарасюка. До мобілізації хлопець працював електрогазозварником в управлінні з експлуатації газового господарства ПАТ «Волиньгаз», зарекомендував себе з хорошої сторони, і колеги просто не могли не приїхати на церемонію одруження та розділити радість у такий важливий для Миколи день.

У молодого подружжя попереду усе життя, і на урочистості неодноразово наголошували, що щастя їхньої сім’ї буде залежати від взаєморозуміння, від щирого кохання, буде вимагати багато сили, мудрості, терпіння і просто великого людського тепла.

Молода пара запланувала весілля ще до війни, але через ситуацію в країні їхні плани змінилися. Приїхав додому Микола 6 березня, а вчора мусив прощатися вже із законною дружиною, сестрами, мамою, яка з трирічного віку виховувала сина сама, так як чоловік рано відійшов у Вічність, тещею та тестем, які його з теплотою прийняли у свою дружну, багатодітну сім’ю насамперед не як зятя, а як сина і восьму дитину.

Леся ГРІНЧУК

с. Гірники