Читаєш статтю «Ратнівській об’єднаній територіальній громаді бути» і дивуєшся, що ж це за такий край — Краска? Велике промислове місто чи знаменитий культурний центр? Усі навколишні села мріють об’єднатися з Ратним, а Краска ніяк не може вирішити, куди податися, — до Ратного чи до Заболоття. Навіть депутат ра-йонної ради Микола Горбачук «вболіває» за долю села і «добре обізнаний» із думками і настроями жителів. Але звідки? І де взялися 112 підписів за об’єднання із Заболоттям (тут не лише ті, що і в очі не бачили цього списка, а навіть не жителі села)? А скільки мешканців у населеному пункті перебуває у даний момент? Хоч назбирається таке число? До речі, кого не запитай, усі — до Ратного. Є, правда, групка людей, які «мутять воду» (переважно люди пенсійного віку). Чому ж їм припало до душі саме Заболоття? А тут є «власний аргумент» — безкоштовний проїзд поїздом для пенсіонерів.

Шановний пане Іване Яковичу! (ініціатор збору підписів)

Ви уже добрий десяток років знаходитесь на заслуженому відпочинку. Тож і відпочивайте на здоров’я. Ні ваших дітей, ні внуків навіть у районі немає (вони, в більшості, жителі сусідньої держави). Тож хіба болить власна душа за те, що молодь хоче знайти роботу, мати сполучення з райцентром, навчати дітей, мати медичне обслуговування на високому рівні!? І взагалі — йти вперед, розвиватися. Правда, в селі уже подбали і про освітлення, але не центральної вулиці, як заплановано, а ще й прилеглих до неї, саме там, де живуть «збирачі підписів». Чи не деякі депутати районної ради подбали про це?

Шановні односельчани! Схаменіться! Живіть своїм розумом, думайте власною головою. І нехай епопея з приєднанням закінчиться. Наше майбутнє – з Ратним!

Валентина КАЦ, Галина СОБОТОВИЧ, Катерина КОРЕЦЬКА, Людмила ОЛІФЕРУК, Людмила КИСІЛЬ,

жителі села Краска