Українські солдати, наші захисники. Хто вони, воїни України? Яку ціну платять, виконуючи свій обов'язок? Вони не хочуть війни і кровопролиття, їм у страшному сні не могло наснитися, що доведеться не тільки тримати в руках, а й застосовувати зброю.

Але коли ворог став плюндрувати нашу землю, вони не могли залишитися осторонь. Багато з них віддали заради нас найцінніше, що мали, – свої життя. У нашій пам’яті ці хлопці назавжди залишаться мужніми героями, які з честю виконали головний обов'язок чоловіків — захист рідної землі. Вони були чиїмись синами, батьками, друзями, коханими. Кожен з них про щось мріяв, до чогось прагнув. І навряд чи хто-небудь з них думав, що їх життя обірветься так: раптово, далеко від рідного дому.

1 квітня виповнився рік з дня перепоховання Героя, нашого односельця, «айдарівця» Василя Білітюка, який загинув 26 серп-ня 2014 року на автодорозі Луганськ-Краснодон, в районі між Новосвітлівкою і Хрящуватим. Вася був учасником акцій спротиву на Майдані. Він завжди мріяв вступити до лав Миротворчого корпусу та проходив підготовку в його рядах  у місті Львові. Військова справа була Василеві до душі, і він з готовністю пішов захищати нашу землю. Після початку АТО записався до добровольчого батальйону «Айдар», завжди був на передових позиціях. Після 26 серпня зв'язок з бійцем обірвався. Півроку Вася рахувався зниклим безвісти. Рідні мали надію, що він у полоні, та дива не сталося. За результатами генетичної експертизи його вдалося відшукати. Василь Білітюк був похований на Краснопільському цвинтарі в Дніпропетровську як тимчасово невідомий солдат. Після ідентифікації був перепохований 1 квітня 2015 року в рідному селищі.

Минулої неділі на місцевому кладовищі зібралися рідні та друзі загиблого бійця, воїни АТО селища Заболоття, представники влади – селищний голова Василь Головій та Заліський сільський голова Віктор Корецький (також учасник АТО), волонтери та всі небайдужі люди. Вшанувати пам'ять свого побратима приїхав єдиний, хто вижив під час обстрілу машини, де перебував Вася разом з іншими «айдарівцями», Василь Пелиш, який потрапив у полон і якому сепаратисти відрубали руку за татуювання тризуба. Настоятель Хрестовоздвиженської церкви отець В’ячеслав та отець Василь Симоновичі відслужили заупокійну літію та освятили пам’ятник на могилі Василя Білітюка. Священнослужителі висловили слова співчуття, підтримки та вдячності рідним загиблого.

Немає сили заспокоїти горе, коли батьки втрачають дитину як частину своєї крові, тіла і душі.  Воно безмежне і незворотнє. Наша підтримка – єдине, що ми можемо дати рідним. Зокрема, отець В’ячеслав сказав, що «наш односельчанин загинув за всіх нас, за щасливе та мирне життя наших дітей. Загинув, захищаючи матір, але не тільки ту, яка народила і виростила, але і Матір небесну – Богородицю, і Матір – Землю, яка годує нас, та Матір – Україну, на якій ми живемо». Василь показав, що можна бути справжнім патріотом і не боятися власної смерті, захищаючи свою Батьківщину. Адже, як говорить святе Письмо: « Нема більшої любові за ту, хто душу свою кладе за друга свого». І невипадково на пам’ятнику Героя викарбувано слова: «Немає більшої сили, як стійкість духу добровольця.».

Це коротке речення влучно характеризує нашого Героя. Його ім’я назавжди записане у Книзі життя, його вчинок наповнює наші душі теплим світлом надії. Для нас він лише перейшов цю межу між земним життям і Вічністю. Світла пам'ять про Василя Білітюка та всіх наших  воїнів, які віддали  найдорожче – життя за волю і незалежність рідної України, їх звитягу та самовідданість, назавжди залишиться  в серцях земляків. Допоки ми пам’ятаємо – вони будуть жити. Герої не вмирають!

Валентина Глущук

смт Заболоття