Дорогі  мої рятувальники!

Рік, що минув, був для мене сповнений і болем, і радістю. До «старих» пенсіонерських, набутих роками, хвороб додались свої несподівано. Висновок лікарів був однозначним: без операцій не обійтись і зволікати не можна.

Недешеві обстеження, доопераційне консервативне лікування, дороговартісні операції…  Де мені, пенсіонерці, колишній вихованці дитбудинку,  опікуну внучки-сироти – інтерна, взяти величезні кошти?!

І тут мій фізичний і душевний біль полегшили, розділили милосердя і співчуття багатьох людей, які прийшли на поміч, підтримали своєю щедрістю матеріально, і морально. Завдяки цій підтримці, професійності і людяності лікарів проктологічного відділення обласної лікарні (Боголюби), операції пройшли вдало і дуже вчасно. І хоча до повної реабілітації ще далеко (потрібні і час, і кошти), знаю: у своїй біді я – не одна. Світ повернувся до мене найсвітлішою, наймилосерднішою стороною.

Безмежна вдячність усім, хто долучився до мого порятунку, хто не був байдужим, а став добрим рятувальником у критичні дні мого життя.

Найсердечніша подяка моєму найріднішому колективу редакційно-видавничого комплексу «Ратнівщина», який не лише  зібрав значні кошти, а й забезпечив транспортом для поїздок на обстеження, операції і повернення додому. Добрі традиції людяності притаманні не лише моїм старшим колегам, з якими працювала, а й молодим, які прийшли на зміну пенсіонерам. А це в наш непростий час – дуже важливо, бо не скрізь пам’ятають про пенсіонерів, опікуються їхніми бідами і тривогами.

Вклоняюсь доброті і пам’яті Л. М. Лесик, В. М. Півень,  Я. Й. Жук,  М. М. Коваль, з якими теж ділила життєві будні, була одним колективом і які щедро й щиро підтримали мене, не залишили у біді.

Найщиріша подяка моїм дорогим сусідкам Клавдії Володими-рівні Глушко та Ларисі Дмитрівні Ліщук (Буйницькій), які, не рахуючись з часом і своїми клопотами, організували збір грошей на лікування. Вони йшли від хати до хати, від людини до людини, розповідали про ситуацію, що склалась, і зібрали чималу суму. На їх прохання відгукнулися сусіди, жителі вулиць Шкільної, Каштанової, Першого травня, підприємці. Не залишились байдужими власники магазинів «Сонечко», «Аурум», «Квіти», «Берізка», «Гранд», «Каштан», «Чобіток», «Квартал», «Культтовари», до яких звертались по допомогу мої милосердні сусідки Клава і Лариса.

Серед моїх рятувальників є й ті, хто, вже, на жаль, відійшов у Вічність. Це власниця магазину-майстерні «Тканини» М. А. Мілінчук (Дячук) і народний цілитель Н. Д. Боровська. Не можу їх не згадати, бо вони робили багато добра для людей і зробили б ще більше, коли б не нагла смерть обох…

Долучились до мого лікування управління соцзахисту, фонд         І. Палиці «Тільки разом!», селищна рада, ветеранська організація, колектив фітосанітарної служби району. Матеріально і морально підтримували і підтримують лікар-педіатр Г. Д. Євтушенко і жителька села Здомишель  С. С. Козел, і, як завжди, — поруч зі мною сердечні подруги-робітниці екс-лісохімзаводу, з якими пропрацювала не один рік, і теплі дружні стосунки з якими – як щирі сестринські обійми. Багато друзів, подруг, знайомих замовляли молебні в церквах, ставили свічки, молились і моляться за моє здоров’я.

Ось так в моїй долі несподівано переплелись і біль, і радість. Біль скальпелем  зняли хірурги-професіонали І. Р.  Шпарик, О. Г. Зінчук та В. В. Вірун. Велику радість  Доброти і Милосердя подарували всі,  хто допоміг у важкі дні, хто став для мене великою сердечною родиною.

Низько вклоняюся всім добрим людям і прошу для всіх Божої благодаті і благословення. Нехай оминають вас життєві буревії, хвороби і біди. Миру і добра зичу в усьому, що треба людині для щастя.

Я люблю вас, дорогі мої люди, і дякую Богові, що ви у мене є. Без вас мені було б дуже важко…

З глибокою вдячністю -  Зінаїда Ліщук (Андрійчук), пенсіонерка

смт Ратне