Син Олександр пішов добровольцем і захищає нашу державу із лютого 2015 року в окремій тактичній групі Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» імені капітана Воловика». Тоді йому було двадцять чотири роки.

Стоїть на передовій наш Сашко, щоб ми з вами, наше майбутнє покоління, мали мирне небо над головами. Бойові товариші дали йому позивний «електрик», бо він хороший інженер-механік, має тямущу голову та «золоті руки». Син неабиякий патріот, революційні червоно-чорні кольори прапора для нього так само священні, як і синьо-жовті української державності. Уже двічі вішав прапор у селі – на водонапірній башті, де майорить державний стяг, та на електричному стовпі. Перший раз «доброзичливці» спалили та ще й телефонували, запрошували погрітися біля вогнища, а іншого разу зняли електрики, бо, як виявилося, такі дії заборонені. У рідному селі Шменьки різні думки з цього приводу. Хочу достукатися до свідомості людей, щоб проявили поміркованість заради розквіту нашої України, і даю роз’яснення.

По-перше, кольори червоний і чорний дуже часто використовувалися в українській історії, їх можна було побачити на одязі, на крашанках, всі ми знаємо пісню, коли мама вишила синові в дорогу рушник червоними і чорними нитками.

Але як ідеологічні кольори червоний і чорний були введені українськими Січовими стрільцями під час Першої світової війни. Вони вишивали собі червоним і чорним одяг, співали пісні про червоне і чорне, і саме ці кольори стали символом української армії під час Першої світової.

Якщо жовто-синій прапор символізував державність, українську соборність, то червоно-чорний називався українським революційним прапором — він символізував боротьбу, опір, несприйняття того, що зараз відбувається, і рух вперед.

Саме радянською владою були заборонені червоно-чорний та жовто-синій прапор також.

Радянська ідеологія на червоно-чорний прапор нав’язала дуже багато шаблонів і стереотипів.

Наприклад, є багато тих, хто вважає, що червоно-чорний прапор — фашистський або ж прапор УПА. Це — неправда.

Наприклад, солдати УПА ходили в бій саме з жовто-синіми прапорами, а червоно-чорний використовували дуже рідко.

Жовто-синій символізував націоналізм і зовсім не сприймався в українсько-радянському просторі. У 70-х і на початку 90-х років за спробу підняти жовто-синій прапор студентів притягували до відпо-відальності.

У такому контексті стає зрозуміло, що даний прапор не можна вважати екстремістським, а тим паче забороняти у сучасному суспільстві його використання.

Україна відходить від радянських штампів, які тут дуже вкорінені, і настав час знати справжню історію своєї країни.

У світлі революції, котра підняла на боротьбу українське суспільство сьогодні, червоно-чорний прапор знову замайорів на флагштоках по всій державі та на Майдані Незалежності. І все більше людей починає шукати правильні відповіді на важливі питання власної історії. Розуміння істинної ідеології червоно-чорного стягу робить нас на крок ближчими до самоусвідомлення себе як великої української нації. Червоно-чорний прапор — це прапор країни, яка охоплена боротьбою!

Олена ХАРКОВЕЦЬ

с. Шменьки