Нещодавно ми з дворічною донечкою, Олександрою Петрівною Баранчук, повернулися додому з обласної інфекційної лікарні. Страшний діагноз – енцефаліт – звучав як вирок. І хоч Сашка у нашій сім’ї вже четверта дитина, ми надзвичайно хвилювалися за її життя, адже все могло закінчитися набагато гірше. Донька почувалася дуже погано. Вже перевели нас із реанімації у звичайну палату, і їй знову стало гірше. Знову реанімація, знову хвилювання за те, чи переборе страшну недугу.

Але ми не залишилися наодинці зі своєю бідою. Односельчани підтримали нас фінансово і морально. Як тільки оріхівці дізналися, що в нашій сім’ї така біда, вони додому стали нести гроші, збирали їх у церкві, розпитували, цікавилися, підтримували – хто грошима, а хто – добрим словом.

Ми щиро вдячні вам за те, як небайдуже ви поставилися до нашого горя. Дякувати Богові і людям, Сашка почувається краще, хвороба відступила. Тож нехай Бог повертає вам сторицею за те добро, яке ви зробили для нас, за кожну копійку, яку ми витратили на її лікування. Нехай біда обходить ваші оселі стороною, а панують в них лише мир, любов та злагода.

З повагою і вдячністю – сім’я Петра та Людмили Баранчуків

с. Самари-Оріхові