Шановна редакціє! Пише вам дочка колишнього репресованого з подякою за пам’ять про людей, скалічених силою, яка колись мала владу, та не мала жалю і совісті. Прошу, на-друкуйте мого вірша у пам’ять про мого батька та людей зі схожими долями.

Прийшла газета із ім’ям твоїм,

Там надруковано статтю,

Яку тобі військовим трибуналом дали.

Судили хлопця, а звільнивсь старик.

За що тебе судили, тату?

За що карали?

За те судили, що людей не убивав?

Не був ні зрадником, ні душогубом?

За те, що України не зміняв,

Пройшовши партизанський ліс?

За те, що рідну мову на чужу не проміняв

Й Волинську землю в своїм серці ніс?

За те, що в двадцять років сивина

Твої запорошила скроні?

За те, що у Норильську убивав тебе,

«Как лютого врага, блатной воришка»?

А врятував твоє життя сам «вор в законе».

За те, що вугіль добував,

У вічну мерзлоту вгризаючись зубами?

За те, що тільки раз на рік

Ти міг Волинську землю цілувати

Потрісканими в кров губами?

Всього півроку ти, мій батьку, не дожив

До непотрібного нікому документа:

«Оправдан, восстановлен, может жить

В Волынской области…»

Та це тобі, мій рідний, вже було не треба.

А сивина на скронях в тебе

З роками стала, як заслуг ознака,

За те, що ти Людиною залишивсь назавжди.

Тобі, мій батьку, вічна пам’ять і подяка!

Лариса Юхимівна ДОРДЮК,

дочка колишнього репресованого Юхима Петровича Ващука

с. Млинове

Від редакції: Ващук Юхим Петрович, 1928 р.н., житель с. Видраниця, був засуджений 19.06.1945 р. військовим трибуналом НКВС Волинської обл. на 10 років ВТТ (виправно-трудових таборів). Відбував у Норильську.