Нещодавно прочитав вислів одного із політологів про неможливість без війни та великих жертв повернути Крим, окуповані території Донецької та Луганської областей. Не зовсім погоджуюсь із таким твердженням і висловлюю свою думку з цього приводу.

Ще з початку шістдесятих років минулого століття багато українців, а також жителів інших республік колишнього «союзу» ви-їжджали на сезонні роботи до Росії. Винятком були країни Прибалтики та частково Білорусь, які не дуже слухали Москву.

Наші земляки ремонтували або будували там колгоспні корівники, свинарники, працювали на току та виконували інші важкі роботи. На жаль, їдуть українці, щоб підзаробити, в сусідню, нині недружню нам країну, і сьогодні. Часто натикаються там на приниження і обман, втрачають своє здоров’я, а то й життя. Не відкрию секрет, що росіян у колгоспах колись ще «радянської» України на заробітках ніхто ніколи не бачив.

Напрошується думка, що республіки цієї тоталітарної країни жили не однаково за рівнем життєвого забезпечення. У Росію надходило більше коштів, техніки та інших товарів. Вона була заможнішою за інші колишні республіки. І зараз наша молода держава економічно слабша від Росії. У цій країні в основному за рахунок продажу нафти і газу за кордон більші пенсії і заробітні плати. Чи не тому жителі Криму, крім кримських татар, не дуже протестували, коли до них прийшли російські окупанти?

Влада Росії робила і продовжує все робити, щоб в Україні була слабкою економіка, а населення жило бідно і в скруті. Бажають, щоб ми і далі їздили до них на заробітки.

Звичайно, кордони України потрібно охороняти і боронити. Повернути окуповані Росією території, на мою думку, можна і без запеклих боїв, адже при цьому дійсно не обійтися без великих людських жертв. Вести «війну» нам потрібно всередині нашої країни. Побороти корупцію і навести лад у судовій системі. Зробити все можливе, щоб стати енергетично незалежними. Покращити інфраструктуру і створити умови для того, щоб в Україну прийшли великі закордонні інвестиції. І це лише невеликий перелік того, що потрібно обов’язково зробити.

Для цього, дай, Боже, завзяття і терпіння нам, українцям, мудрості керівникам і законотворцям нашої держави, і це під силу нашій гордій і героїчній нації!

Тоді, коли у нас буде сильна, стабільна економіка, доступна медицина, освіта, житло, а життя заможнішим, щасливішим і населення окупованих територій буде знати про це, переконаний, що нам буде набагато легше мирним шляхом повернути тимчасово втрачені українські землі.

Петро КОЛОС,

депутат районної ради

с. Залухів