Трапилося це нещодавно у нашому селищі. Одному чолов’-язі турецької національності довелося звернутися за допомогою по ремонту автомобіля до місцевих жителів. Нічого не вдієш – де зламалася автівка, там її і ремонтуй! А поки власник шпортався біля свого «залізного коня», ратнівчанин подався з посудиною до просвердлених беріз злити сік, що за день назбирався.

Коли ж турок побачив, що з дерева по трубці збігає якась рідина, запитав ламаною мовою:

— Що це?

Той відповів:

— Сік!

— Сік? Як сік? Вода!

— Тоді спробуй цю воду!

З неприхованим здивуванням на обличчі та з осторогою турок узяв посудину і скуштував прозору рідину. У той же момент вираз його обличчя кардинально змінився. Він із захопленням став ви-крикувати:

— Супер! Сік! Так, сік! Смачно! Дуже смачно! А як?

Щедрий українець налив іноземцеві цілу пляшку цілющого березового соку. Той його пив і прихвалював, дивуючись, як із дерева можна добути такий смачний сік. А потім, коли автомобіль уже був у порядку, ратнівчанин ще й із собою на дорогу велику пляшку соку подарував заїжджому туркові.

А як таке могло статися, що турок не знав, що існує березовий сік? Дуже просто! Берези в Туреччині не ростуть. Там інший клімат – залежно від території змінюється від континентального до субтропічного середземноморського та морського вологого і помірного. Такі кліматичні умови несприятливі для росту беріз. Соки в турків, в основному, фруктові, а те, що їх можна добувати просто з дерева, яке ще не розпустилося, було для чоловіка цілковитою несподіванкою. Та завдяки цікавому випадку він дізнався про березовий сік, щиро дякував українцю, ще й казав, що в себе вдома розповість про неймовірний сік із дерева, яке зветься березою.

Ще один цікавий випадок трапився ще за часів Радянського Союзу у Ратному. На колишньому хімзаводі щовесни консервували березовий сік і відправляли його на експорт. Він користувався неабияким попитом. А одного разу прийшов лист з Архангельської області Росії, в якому просили розповісти, яким чином і яким пресом із березової деревини видушують сік, бо в них на складі її назбиралося чимало. Насміялися досхочу і відписали, що дерево нищити для цього не потрібно. Можна просто його просвердлити, а потім, коли сік перестане «йти», дірку обережно забити деревиною. От і весь секрет!

Марія ЛЯХ