Колектив водіїв маршруток Датинського напрямку вже 12 років здійснює рейси із с. Датинь, з них – сім до Луцька протягом доби, шість до Ратного і два прямих до Ковеля з пересадкою в Ковелі на наш автобус в Луцьк. Починаємо роботу о 4:30 і завершуємо останнім рейсом о 22 годині.

Порівнюючи, що з міста Камінь-Каширського до селища Ратне і так само з Ратного до Камінь-Каширського після 15 години вже немає чим доїхати, ще гірша ситуація в багатьох інших селах району. Касири Луцької автостанції питають у водіїв, що це за місто Датинь, що стільки рейсів.

Ми вже втомилися багато років їздити по аварійно небезпечній дорозі, були випадки, які мало не привели до тяжких наслідків. Один із водіїв отримав від цього інфаркт. Чотири звільнилося не захотіли мати проблеми. У Велимчому під осінь зреагували на нашу проблему, знайшли час і розум, щоб написати прохання на ремонт дороги і ділянку до 2 км поремонтували. Вже 5 хв. ми на рейсі економимо. Датинці ж написали, коли вже було пізно. Повинні всі зрозуміти, що це в першу чергу відповідальність за здоров’я і життя людей, що є найголовнішим. Тому й вирішили написати, щоб не тільки ми несли відповідальність у тяжких випадках, від яких ніхто не застрахований.

Окрім цієї проблеми, є ще одна, яку можна вирішити без матеріальних затрат. Потрібно навести порядок з п’яними і знахабнілими пасажирами, з якими досить часто доводиться мати справу. Вони нізащо можуть вилаяти, погрожувати, не платити та брати за грудки водія.

Ми відповідаємо за пасажирів і маємо бути адекватними. Тому хочемо почути відповідь, щоб усі знали, як нам правильно поступати, адже є правила перевезення пасажирів, де чітко зазначено, що п’яних пасажирів категорично не можна брати в автобус. Був випадок на автостанції у Ратному у кінці січня. За декілька хвилин до відправки автобуса Ратне-Датинь приходить, слабо тримаючись на ногах, пасажир, якому через його стан не продали квиток. Хоч як водій не намагався його не пустити в автобус, але той, нецензурно лаючись, все-таки зайшов. Не послухав пиятика і автоінспектора у званні лейтенант, який розслідував ДТП на території автостанції і дав йому зауваження. Люди стали вимагати не затримувати рейс, і автобус відправився. Крім нього, на підпитку в автобусі сиділи ще пасажири, які прямували до Поступеля і всю дорогу нецензурно висловлювалися. Дякували того дня люди, що водій їх привіз додому, а буйний пияк ще ніяк не міг заспокоїтися, погрожував прокуратурою, що з нього вимагають плату за проїзд, лаявся як на водія, так і на чоловіка поважного віку, який заступався. Згодом почав розпускати руки. Місцевий дільничний поліції мав навести лад та вжити відповідні заходи до правопорушника.

Якщо ми підемо на вимогу цих людей, то багатьом доведеться чекати вечірніх рейсів, і якщо не платитимуть, то де брати 1100 гривень на заправку кожного дня?! Із багатьма нагальними проблемами та невирішеними питаннями зіштовхуємося під час маршрутів. Прикро, що перед нашими рейсами забирають платного пасажира, а нам лишають пільговиків, так ковельські підприємці за два роки закрили три рейси у цьому напрямку. Часто робимо маршрути, коли перевозимо пільговиків, як поважного віку, так і дітей із багатодітних сімей, а натомість від них чуємо невдячність, невдоволення та скарги. Пам’ятаю нахабного хлопця-пільговика багатодітної сім’ї, якого на джипі привіз батько із багажем до автобуса, а той не ладен був навіть сам сумки поставити до багажника, мотивував тим, що це обов’язок водія. На жаль, такі проблеми, крім водіїв і підприємців, нікого не обходять.

Л. ПИЛЬЧУК, О. В. ХОМ’ЯК, В.М. КРИСЮК, Р. К. ХАРУК, В. ПАВЛОВИЧ, В. МАКАРУСЬ, В. НІНІЧУК, А. ДИНЯ