Лише тиждень тому в Заболоттівській районній лікарні № 2 відкрили стаціонарне відділення після реконструювання, а вже сьогодні палати переповнені пацієнтами. Попри різні плітки, на кшталт, що після ремонту лікарні приміщення буде приватизоване чи то  продане, перепрофільоване в санаторій для «поважних осіб» або у готельний комплекс, лікарня працює на повну потужність.

У стаціонарному приміщенні ще пахне ремонтом, та в лікарняних палатах жодного вільного місця. Стаціонар лікарні розрахований на 25 ліжко-місць, на сьогодні у закладі охорони здоров'я налічується 32 хворих, це переважно жителі селища Заболоття та наближених населених пунктів Гути, Тура, Заліс. Вдалося поспілкуватися з госпіталізованими.

«Я діабетик, часто буваю в лікарнях Луцька, Ратного, але так, як у Заболотті, немає ніде. Щороку лежу у лікарні, тому для мене головне, щоб нашу лікарню не закрили», — емоційно ділиться жителька селища Заболоття Ніна Білітюк.

«Око радується і душа, коли бачиш нашу лікарню, схожу на новозбудовану. Відразу видно, що вкладено багато праці і грошей. Від усіх пацієнтів хотіла б подякувати нашому головному лікарю, який стукав у різні двері, не впадав у відчай. Хотіла б побажати, щоб у такому ритмі, дружньому колективі, добродушній атмосфері і надалі працювала наша лікарня», — говорить жителька селища Заболоття Ганна Литвиненко.

Про шлях від заміни покрівлі стаціонарного відділення до нового сучасного проєвропейського приміщення розповів головний лікар Заболоттівської районної лікарні № 2 Валерій Свіржевський:

— Лікарня була побудована ще в 50-х роках минулого століття, опалення, водопровід, усі комунікаційні системи зроблені у 60-і роки, тому питання  заміни даху назріло не вчора і не сьогодні. Шифер, дерев'яні конструкції даху були у плачевному стані. Стеля провисала, балки, крокви зносилися настільки, що під час опадів ми були змушені рятуватись за допомогою відер та тазиків, у які збирали воду. Врешті-решт виникла реальна загроза для життя пацієнтів відділення.

Я як депутат районної ради на засіданнях сесій неодноразово порушував це  питання, наголошував, що приміщення знаходиться в аварійному стані. Проте у відповідь чув, що у районному бюджеті відсутні кошти.

Під час перебування голови облдержадміністрації  Володимира Гунчика в районі я і йому розповів про наболіле. Він, уважно вислухавши, нічого не пообіцяв, проте вже через місяць Андрій Харлампович запропонував взяти участь у конкурсі проектів Фонду регіонального розвитку на реконструкцію даху. Проект успішно виграли у Києві і вже у серпні минулого року розпочались роботи з реконструкції даху.

Дійсно, для району реалізація проекту — це непідйомні гроші, 1 млн 290 тис грн.

Питання ремонту самого приміщення виникло у жовтні під час візиту губернатора. Володимир Петрович, інспектуючи хід роботи заміни даху, високо оцінив якість роботи підрядника та наголосив: «Не можна зробити 90 % справи, а 10 % лишити, тому потрібно справу довести до кінця». Так було прийнято рішення провести реконструкцію приміщення.

Фактично від старої будівлі лишились лише стіни, адже було повністю замінено систему опалення, каналізації, водопро-відну систему, стару підлогу, електромережу, стелю, балки. Усе зроблено добротно, по-європейськи.

Медперсонал, хворі – усі захоплені, ніхто й не очікував, що таке можливе у Заболотті.

— Валерію Георгійовичу, відремонтувавши приміщення стаціонарного відділення, чи можна вважати, що проблемні питання Заболоттівської ЦРЛ №2 вирішені?

— Звичайно, ряд господарських питань відпав. Проте існує необхідність у забезпеченні та оновленні медичного устаткування, меблів.

Сьогодні, як ніколи, відчувається «кадровий голод». У лікарні працює 6 лікарів: терапевт, невропатолог, хірург, інфекціоніст, акушер-гінеколог, стоматолог, проте нам дуже бракує лікаря-окуліста, ЛОРа, рентгенолога.

— З чим пов'язуєте брак спеціалістів?

— Основна причина — відсутність житла для іногородніх. Звичайно, сподіваюсь на молоду зміну зі своїх земляків, знаю, що зараз багато молоді з навколишніх сіл навчається в медичних ВУЗах. Проте проблему з кадрами необхідно вирішувати наразі.

Мушу зауважити, що й тут відчуваю підтримку голови ОДА, адже  він обіцяв ви-вчити це питання та зрушити справу з мертвої точки. Вже в цьому році район отримав 200 тис. грн на ремонт житла для лікарів. На жаль, не вирішується питання співфінансування з районного бюджету, хоча голова районної ради підписував гарантійний лист.

— Наразі активно впроваджується медична реформа, в площині якої мову вели про оптимізацію ліжко-місць у лікарнях району, чи торкнеться це Заболоттівської лікарні?

— За рахунок Заболоттівської лікарні попередньо відбувались усі скорочення ліжко-місць у районі. Колись лікарня була на 90 ліжок, тут була поліклініка, пологове, дитяче, інфекційне, невропатологічне, терапевтичне, зубопротезне, туберкульозне і маніпуляційне відділення. Так, за останніх 15 років у лікарні з 90 ліжок лишилось 25.

Тому я категорично проти скорочення ліжко-місць, адже, якщо скоротити хоча б 1 ліжко, ламається уся структура лікарні, яка тягне за собою серйозне скорочення медперсоналу. Взагалі, вважаю, що лікарня, менша 25 ліжок, не має морального права на існування.

— Валерію Георгійовичу, як нам відомо, Ви, окрім лікарської справи, активно займаєтесь громадською діяльністю. Хотілось би почути Вашу думку з приводу реформи, спрямованої на децентралізацію влади.

— Так, дійсно, я є депутатом районної ради уже п'ять скликань поспіль, один раз був делегований до Заболоттівської селищної ради. Спілкуючись із людьми, знаю їх проблеми та біди, добре орієнтуюсь у питаннях території, від якої обирався. На за-сіданнях сесій стараюсь брати активну участь, не «просиджувати штани», як кажуть. Постійно звертають з депутатськими запитами до районної та обласної рад. Ряд питань вдається вирішувати, інші — переадресовуються, адже люди звертаються з різним. До прикладу, надання матеріальної допомоги на лікування турбують жителів і питання життєдіяльності району, такі як  відновлення автомобільного переходу на кордоні в пункті пропуску  «Тур», пішохід-ного в пункті пропуску «Гута», облаштування пункту пропуску «Тур», відсутність вуличного освітлення, відсутність дороги, як, наприклад, до сіл Гута та Тур, облаштування ринку в селищі Заболоття та інші.

Щодо децентралізації, то я особисто активно підтримував і підтримую реформу територіального об'єднання в Заболотті. Для мене незрозумілим є позиція депутатів, які гальмували ці процеси, чи то з причин недостатньої поінформованості, чи то боязні бути першопрохідцями в районі, як у нас часто буває – «подивимось, як буде в інших».

Я впевнений, що об'єднання громад стане поштовхом для розвитку територій населених пунктів, що увійдуть у новостворену громаду. Вдасться вирішити ряд проб-лемних питань, які я перелічував вище.

— Як цей процес вплине на організацію та якість надання медичних послуг населенню об'єднаної територіальної громади в Заболотті?

— Як головний лікар, вважаю, що лікарня в Заболотті має бути. Служба охорони здоров'я повинна бути доступна населенню об'єднаної громади, при кожному зверненні пацієнт має отримувати потрібні послуги в комплексі, слід забезпечувати їх наступність, адекватність медичної допомоги, тобто, щоб кожен громадянин міг отримати її у потрібний час, у зручному для нього місці, в достатньому обсязі. Громада сама буде вирішувати ряд питань без втручання району чи то області. У наступному році є шанс отримати пряму медичну субвенцію, частину якої можна використати на розвиток лікарні.

На моє переконання, реформування потрібно продовжувати та підтримувати. Часи змінюються, а разом з ними змінюємось і ми. Зупинятися на півдорозі ми просто не маємо права. Бо не йти вперед – означає йти назад.

Віта ШЕВЧУК