Поняття «страхового стажу» введено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058), який набув чинності з 1 січня 2004 року.

З цього часу  поняття «трудовий стаж» змінюється поняттям «страховий стаж» та є одним із основних факторів, що впливають на розмір майбутньої пенсії.

Під страховим стажем розуміють період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати.

У разі, якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць пропорційно до сплати страхових внесків.

Обчислення стажу проводиться  в одинарному розмірі, тобто ніяких пільг щодо обчислення стажу за роботу після 1 січня 2004 року не існує.

Яку ж роль у страховому стажі грають періоди до 1 січня 2004 року?

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено: періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 1.01.2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, трудовий стаж до 1 січня 2004 року зараховується як страховий стаж:

— якщо особа не працювала та отримувала допомогу по безробіттю або отримувала матеріальну допомогу під час підвищення кваліфікації, професійної підготовки чи перепідготовки;

— час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше, ніж  до досягнення дитиною 3-річного віку;

— час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

— період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійного захворювання зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком;

— навчання у вищому навчальному закладі до 1 січня 2004 року зараховується до трудового стажу й автоматично стає страховим стажем. Після цієї дати період навчання до страхового стажу не зараховується, оскільки навчальний заклад не сплачує страхові внески за студента. Цей період може бути зарахований до страхового стажу за умови добровільної сплати страхового внеску.

— Період військової служби та перебування в партизанських загонах і з’єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби. Час строкової військової служби після 1 січня 2004 року зараховується при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх пра-цівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться, зокрема, відомості про роботу.

Але варто зауважити, що записи в трудовій книжці про трудову діяльність працівника, що підтверджують трудовий стаж, не завжди відповідають його страховому стажу.

Страховий стаж з 1 січня 2004 року обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі трудової книжки та інших документів у порядку, визначеному законодавством.

Для підтвердження стажу до 2004 року приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості нарахування заробітної плати, письмові трудові договори і угоди з відміткою про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Для підтвердження військової служби приймаються військові квитки або довідки військових комісаріатів. Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, підтверджується дипломами, посвідченнями, атестатами, свідоцтвами, а також довідками, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Під поняттям «загальний трудовий стаж» розуміється сумарна тривалість роботи робітником або службовцем, або в іншій суспільно-корисній діяльності, якщо їх включення в трудовий стаж передбачене чинним законодавством. Загальний трудовий стаж відрізняється від спеціального тим, що при його обчисленні тривалість перерв у трудовій діяльності, причини звільнення і характер роботи не мають значення. Поняття загального та спеціального трудового стажу застосовувалося в пенсійному законодавстві для визначення права на призначення пенсій за віком, пенсій на пільгових умовах та за вислугу років.

Спеціальний трудовий стаж — це тривалість роботи у певних галузях народного господарства, у певних умовах праці, у визначених місцевостях чи природно — кліматичних умовах, за професіями, посадами. Спеціальний трудовий стаж враховується при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також пенсії за вислугу років.

Для тих, хто за період з 1 січня 2004 року і по теперішній час має прогалини у страховому стажі, тобто офіційно не працював, пропонуємо укласти договір добровільної участі у системі загальнообов'-язкового державного пенсійного страхування і, так би мовити, «купити» необхідний страховий стаж (з 11 серпня 2013 року цю функцію виконують органи Міністерства доходів і зборів України).

Але є громадяни (наймані працівники, підприємці), які за період з 1 січня 2004 року працювали або й нині працюють на умовах неповного робочого часу. Такі особи мають право здійснити доплату до мінімального страхового внеску.

Отже, у випадку, коли особа працює неповний робочий час (неповний робочий день, неповний робочий тиждень), прийнята на роботу не з першого дня календарного місяця або звільнена не останнім днем календарного місяця, перебуває у відпустці без збереження заробітної плати (стаття 25 та стаття 26 Закону України «Про відпустки») тощо (крім випадків, коли сума сплачених внесків менша за мінімальний розмір у зв'язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства), така застрахована особа може здійснити доплату до мінімального страхового внеску.

Ця норма також поширюється на фізичних осіб-підприємців спрощеної системи оподаткування, які у 2004—2008 рр. не мали обов'язку щодо сплати мінімального розміру страхового внеску з урахуванням часток сплаченого єдиного (фіксованого) податку.

Марія Красножон,

перший заступник начальника  управління  Пенсійного фонду України в Ратнівському районі