ЗАПОРУКА ЩАСТЯ ЗИНЮКІВ – МІЦНА СІМ’Я
У віддаленому селі Запілля колишньої Датинської сільської ради подружжя Володимира та Раїси Зинюків виховує п’ять донечок та двох синочків.
У селі немає дитсадка, а дев’ятирічну школу закрили ще у 1995 році, через декілька років і початкову. Правда, у рідному селі Володимир Омелянович ще встиг два роки вчителювати після закінчення Рівненського державного педагогічного інституту. Тоді для нормального функціонування школи бракувало дітей, а тепер навіть дитсадок не був би зайвим, бо, не дивлячись на життєві перипетії, діток у Запіллі народжують.
Старші діти подружжя Зинюків, як і усі діти у селі, на навчання доїжджають у НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ст. — дитячий садок» с. Датинь, а менших батьки планують відправити у дошкільний заклад наступного року.
Як справляється Володимир Зинюк, у минулому вчитель і сільський голова с. Датинь, із ролями багатодітного батька, хорошого сім’янина, господаря, а віднедавна ще й депутата Велимченської об’єднаної територіальної громади, він поділився в розмові з нашим кореспондентом.
— Мої батьки виховали п’ять синів і чотири дочки. Багатодітні сім’ї майже у всіх нас, але найбільше дітей – сім – у мене, — розповідає Володимир Омелянович. – У брата отця Василія, настоятеля храму у селі Мельники-Мостище Камінь-Каширського району, – п’ять діток, у старшої сестри – четверо, а в інших — по три та дві дитини. Одружився, то спочатку жили з батьками, а з часом купили й собі хатину неподалік та згодом добудували її. Я вже три роки безробітний, оформився по догляду за старшою дочкою Марійкою, вона у нас інвалід по зору, з чотирьох років зовсім нічого не бачить. Хоча, як народилася, ніби усе й добре було. Тепер Марійка десятикласниця, навчається у Крупівському навчально-реабілітаційному центрі для дітей із вадами зору. Для таких дітей там усе необхідне навчальне приладдя, спеціальні підручники шрифтом Брайля. Вона у нас розумниця, відмінниця. Усі свої грамоти бережливо складає у папки, має відзнаку із Міжнародного конкурсу малюнків, який проводився для дітей із вадами зору. Хазяйнуємо з дружиною та стараємося усьому дати лад на своєму обійсті. А господарство таке, як і у всіх у селі, — корова, кінь, кури, свині.
— Володимире Омеляновичу, з дружиною де познайомилися?
— Коли закрили школу у Запіллі, фізику два роки викладав у НВК смт Заболоття, а тоді п’ять років у Мілецькій школі, це Старовижівський район, де Раїса була кухарем у їдальні. Сподобалася вона мені та й смачно готувала. Рік зустрічалися, одружилися і вже сімнадцять років разом. Вона також із багатодітної сім’ї, має дві сестри. А після Мілець Рая й на роботу не виходила, діток виховує.
— А у чому ж секрет довгих років вашого щасливого подружжя?
— Не тримати образ один на одного. Щоб злагода була у сім’ї, треба прощати, щоб образи відійшли від серця. Рішення відносно чогось звичайно приймаємо разом, але дружина до мене прислуховується, як до голови сім’ї, довіряє та покладається на мене.
— Ви на хорошому рахунку у земляків, Вас навіть обирали сільським головою села Датинь?
— Так, це було у 2002 році. При моєму керівництві розпочалася газифікація села та розпаювання колгоспної землі. Але за-кінчився термін повноважень у 2006, і я більше не балотувався, оформився по догляду за дитиною, а пізніше ще декілька років вчителював у Мільцях. І три роки уже не працюю. Приділяю усю увагу сім’ї. Вдома своя школа, маємо школярів, яким допомагаю з точними науками. Марійка, Таня – навчаються у 10-х класах, Софія – у 8-му, Оленка – 6-му, Роман – 5-му класі, а Даринці тільки три рочки, Андрійкові — два.
— Якими є Ваші плани на майбутнє?
— Сподіваюся, що територіальне об’-єднання Велимченської громади буде тільки на користь як для нашого села, так і для всієї громади. А будемо жити, будемо планувати та працювати. Хочеться, щоб, насамперед, була у Запіллі дорога асфальтована, освітлення вуличне, хоч у центрі села.
— Чим займаєтеся для душі?
— Здійснюю свою мрію про пасіку, маю поки що тільки дві бджолиних сім’ї. У цьому році посадив тридцять саджанців яблунь. А дружина закохана у квіти.
— Дякую за розмову і нехай Вам щастить.
Леся ГРІНЧУК
с. Запілля
Напишіть відгук