ТРИ ЩАСЛИВИХ ЮВІЛЕЇ ОЛЬГИ БЕРЕСТЮК

три щасливих три щасливих1Сюжет життя Ольги Берестюк із Гути – непростий, звивистий, із багатьма перепонами. 11 серпня їй виповнилося 90 років. За ці літа довелося бабусі немало пережити, але радіє вона, що старість хорошу має, що дожила до того часу, коли й правнуків, і праправнучку має, що діти та внуки у злагоді живуть. Хоча в Ольги Карпівни життя – неписана книга, але на долю бабуся не нарікає.

Народилася Ольга Берестюк у далекому 1927 році у простій селянській сім’ї. Вона народилася третьою, а всіх дітей у родині було вісім. До школи не ходила, бо мусила глядіти менших. Попри це, спрагла до навчання дівчинка сама навчилася читати й писати. Потім ті знання знадобилися. Коли вже її діти до школи ходили, допомагала домашні завдання виконувати, хоч ніякого документу про освіту й не мала. Родина Ольги Карпівни важко працювала на землі. Мали її чотири гектари, але всьому давали лад.

Та Друга світова війна перекреслила усі починання. Її брата і батька вбили німці, а маму і сестер забрали на роботи у Німеччину. Уже потім, коли американські війська почали звільняти з німецького полону радянських остарбайтерів, вони опинилися в Сполучених Штатах, але Ольга про це не знала ще десять років після звільнення. Згодом отримала звісточку від рідних і легше на душі стало, що не сама вона на білому світі. Сестри й мама так і залишилися в Америці. Мама там і померла. У 1991 році Ольга Карпівна разом із сином їздила туди, провідала їх, побачилася з ріднею вперше за багато років.

А тоді, у війну, їй було лише 16 років, коли батьківську хату спалили німці. Одна-однісінька, як билина, вчилася виживати в тих умовах, які їй доля піднесла. Після того, як забрали в неволю її рідних, дівчина довгий час переховувалася в лісах. Допомогли їй вижити партизани.

У 18 років Ольга Карпівна вийшла заміж. Чоловік її, заболоттівчанин Федір Берестюк, працював тоді фінансовим агентом. У подружжя Берестюків народилося троє діток – доньки Марія та Лідія і син Петро. Та недовго тривало родинне щастя. Коли дітям було 12, 9 і 6 років, помер їхній батько Федір. Залишилася Ольга Карпівна сама з трьома дітьми на руках. Непросто було жити, діток на ноги піднімати. 30 років пропрацювала вона у місцевому колгоспі різноробочою. Та ніколи на життя не нарікала. І нагородив Бог її за це. Діти виросли. Старша донька Марія нині уже на пенсії, живе на Старовижівщині. Лідія, середня, довгий час працювала у колгоспі головним бухгалтером, а син Петро – лісником, зараз теж на пенсії. З ним Ольга Карпівна і проживає.

Таку людину, як вона, ще треба пошукати. У лютому 2018 року виповниться 40 років (!), як вона живе з невісткою Любою, а у жовтні 2017 року – 20 років, як у їхню сім’ю прийшла дружина внука, тобто невістка невістки Марічка. Сьогодні важко навіть уявити три господині в одній хаті, та ще й невістки. Часто свекруха з однією невісткою не вживеться, а це сорок років свекруха з невісткою ладнають, та й ще одну невістку вдома мають. І любить Марічка їх, як рідних матір і бабусю. Чотири покоління Берестюків живе зараз під одним дахом – бабуся, її син з дружиною, їхній син з дружиною та вже їхніх троє дітей. І ніколи ніхто в селі не чув ні сварки, ні неладу між ними. І вдома порядок, і з сусідами в мирі живуть, і в селі їх поважають.

Запитала в бабусі, як вдається їм так мирно жити, а вона відкрила секрет: ніколи вони не ділили нічого на своє і невістчине – ні продукти, ні речі, ні гроші. Усе в них на одне. Навіть прання – і те все разом перуть, а не так, як буває нерідко – оце бабине, а це моє, а це чоловікове, а це дитяче. Усе в Берестюків разом. Разом до праці стають, разом відпочивають. Каже бабуся: «Це ж мої діти. Коли й перемовчати треба, а коли підказати, але не так, щоб нашкодити чи образити. Ніколи я не вважала, що щось тут тільки моє. Хіба мені мало?! Все, що нажила, — для діток. Хай користуються на здоров’я. А вони – для своїх діток». І так з покоління в покоління у Берестюків. Бабуся дякує Богові за свою невістку Любу, а та – за свою невістку Марію.

Поки Ольга Карпівна здужала, щонеділі та щосвята до храму спішила. І зараз, хоч вже здоров’я не те, молитви не полишає. У храмі стояти не здужає, але по телебаченню вмикає трансляції богослужінь на православних каналах і стає на молитву.

Небайдужа бабуся у своїх дев’яносто і до долі України. Коли розпочався Майдан, розповідає її невістка Любов, вона очей від телевізора не відводила, хвилювалася за тих людей, які на Майдані невинно загинули. Зараз стежить за перебігом АТО, хоч уже й пройшло три роки і більшість людей до цього звикла. Вона знає прізвища та імена всіх перших осіб держави, багатьох депутатів, словом – обізнана в політиці.

Запитала в Ольги Карпівни, що б вона порадила і побажала молоді. Вона відповіла розпо-віддю про те, що колись було важко жити. Зараз теж непросто, але якщо не лінуватися, старатися і працювати, то можна щось заробити, щось нажити, аби охота до роботи була. А найбільше її бажання – щоб тільки мир в Україні був. Вона в юності пережила війну і бачить її знову на схилі літ. Тому най-більше за дітей, внуків, правнуків хвилюється, аби їм не довелося те пережити, що їй. У сімейних же стосунках радить ніколи не вивищувати себе, не ставити свого «Я», а слухати і, головне, чути думку рідних, бути мудрими і розсудливими та просити в Бога долі дожити до таких літ, як вона.

Вітали Ольгу Берестюк із гарним ювілеєм не тільки цілим селом, а вже й цілою Заболоттівською громадою. Прибули до неї з подарунком і квітами за-ступник Заболоттівського селищного голови з гуманітарних питань Надія Денисюк, виконуючий обов’язки старости с. Гута Микола Свіржевський, секретар Заболоттівської селищної ради Тетяна Шевчук та голова первинної ветеранської організації с. Гута Ганна Панасюк. Вони щиро вітали бабусю з 90-літтям, зичили дожити до столітнього рубікону. А в неділю, 13 серпня, рідні привезли бубусю до храму, де над нею священик прочитав євангеліє, побажав міцного здоров'я та вся церква співала Ользі Карпівні «Многі Вам літа». А після цього зібралася у хаті Ольги Берестюк вся їхня велика родина, щоб привітати найкращу маму, бабусю, прабабусю і прапрабабусю зі святом, висловити їй повагу і подяку, що дарувала їм життя і виховала хорошими людьми.

Марія ЛЯХ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>