Скрипаль
Про Григорія Івановича Філозофа з Велимчого як скрипаля можна писати з великої літери – Скрипаль. Він зі скрипкою в руках впродовж усього життя, уже… 70 (!) років. Вона то веселиться у нього, то плаче, освідчується в коханні і прощається з милим, то говорить про любов до країни, до свого села, то йде з героями у бій…
Як заграє, здається, не треба знати слів пісні, ті слова у кожному звуці скрипки. Він грає для людей, для себе, аби потішити душу прекрасним. А був час, що без його скрипки не обходилось жодне весілля не лише у селі, а й в усіх навколишніх…
Нещодавно Григорію Філозофу виповнилося 76 років. Він не лише найстаріший учасник аматорського мистецтва села й району, а, можливо, і області. Він бере активну участь в усіх концертах, які проводяться у селі, а у складі заслуженого аматорського колективу «Троїсті музики» часто виступає на районній, обласній сценах і не тільки. «Троїсті музики» з Велимчого у складі Григорія Філозофа, Івана Летича (художній керівник), Миколи Літвинця та Миколи Шудрука, — лауреат всеукраїнських фестивалів різних років у містах Харкові, Києві, Рівному, Луцьку. Де б не виступали народні музики, ними захоплюються, бо вони не просто грають на інструментах, а мелодію пісні передають їхні душі і серця, все їхнє єство.
Григорій Іванович вперше в руки взяв скрипку, як було йому лише п’ять-шість років. Для нього змайстрував її старший брат Василь, побачивши, як горять очі в малечі до цього музичного інструмента. Василь вмів грати на скрипці і навчав грі маленького Гришу. А та скрипка, як приросла до рук хлопчика. Час ішов, і вона стала замалою для нього, тож Василеві довелося майструвати іншу скрипку для брата, уже більшу. І уже на новій він грав для молодих людей села. У оселі його батьків завжди були вечорниці. Сім’я велика, аж дев’ятеро синів і дочок. А ще той же Василь змайстрував велику лампу, яка яскраво горіла на керосині, тож у цю світлу оселю збирались дівчата прясти і шити, а їх роботу, на їхнє прохання, су-проводжувала гра на скрипці. А потім під її мелодію молодь веселилась, співала, танцювала. І так до сьогодні…
Григорій Філозоф і його друзі по музиці у молоді руки настільки були популярними, що під їхній вільний час односельчани та люди з округи призначали день весілля синам та донькам. І сьогодні Григорій Іванович з посмішкою на вустах говорить, що грав на всяких весіллях, навіть на весіллі, на якому не було… нареченої, на весіллі, якого насправді не було. Колись запросили для гри в Камінь-Каширський район. Весілля мало бути великим. Наречений поїхав за нареченою у сусіднє село й, на диво, повернувся… сам. Наречена передумала виходити заміж і спокійно пасла корови. Тоді хто плакав, а хто танцював, а музики грали…
Сьогодні троїстих музик запрошують на хрестини, іменини, особливо ті, хто святкує у поважному віці, душа кого прагне почути колишню пісню, колишню музику, пригадати молоді літа… А скільки тих пісень виведе на скрипці Григорій Іванович!
Григорій Філозоф живе за принципом: якщо Бог дав талант, гріх його не вико-ристати. І щоразу, як запрошують на репетицію, на концерт, із задоволенням бере в руки скрипку і топче свою стежину до сільського клубу. Він має нагороди за активну участь та вагомий внесок у розвиток художньої самодіяльності та виховання підростаючого покоління в дусі відродження народних традицій, і навіть за особистий внесок у розвиток та зміцнення сільського господарства, адже мало що не весь свій трудовий вік пропрацював у колгоспі трактористом, комбайнером. Та найбільша його нагорода, коли бачить, як горять очі у людей від захоплення грою його колективу.
А щодо відродження народних традицій – у сім’ї Філозофів це – сімейне. Дружина Григорія Івановича Марія Григорівна, дуже шанований колишній вчитель у селі, також все своє життя з піснею, українською, народною, зі звичаями свого краю. Вона – режисер зразкового дитячого фольклорно-етнографічного ансамблю «Золота криниця», яким керує донечка Ніна Калінчик. А Ніна Григорівна разом із «Золотою криницею» уже мало що не тридцять літ. Де тільки вони не були, де тільки не виступали! І завжди додому поверталися з перемогою.
А як гарно співає донечка Ніни Григорів-ни, внучка скрипаля Олена Коляда! Вона на сцені ще з малесенької, а зараз бере активну участь у різних фестивалях. Активна учасниця всіх концертів, які проводяться в селі, й інша внучка скрипаля — Тетяна Капітула.
З музикою по житті і син Григорія Філозофа Сергій. Він – вчитель музики у місцевій школі, грає на всіх інструментах, його донечка Вероніка – солістка «Золотої криниці», співає і його дружина Лілія Миколаївна.
Найбільша радість сьогодні для скрипаля, коли збирається родина, коли внуки і правнуки просять дідуся заграти на скрипці. І тут, у музиці, вся його любов до сім’ї, до родини, дітей, внуків і правнуків, до світу. Тоді, та й завжди, Григорій Іванович, як одне ціле з мелодією, яку видає його любов… скрипка. Здається, одне без одного вони – дідусь-скрипаль і скрипка – не існують...
Валентина БОРЗОВЕЦЬ
Напишіть відгук