Микола Осійчук із села Підгір’я – пасічник із двадцятирічним досвідом. У тихому, спокійному селі, в заплаві річки Прип’ять розкинулися простори, де збирають цілющий пилок його бджілки-трудівниці.

Чоловік пропрацював більше двадцяти років в органах внутрішніх справ у Камені-Каширському та Ратному, та коли ви-йшов на заслужений відпочинок, вирішив зайнятися справою до душі. Сьогодні в нього близько п’ятдесяти бджолосімей, які вимагають постійного догляду, але разом із тим заспокою-ють душу, додають здоров’я і діляться з дбайливим господарем смачним медком.

— Миколо Михайловичу, як Ви стали пасічником? Чому саме бджільництво привабило Вас?

— Це моє. Бджілок треба любити, не боятися, що вони покусають, а ставитися до них із любов’ю. Я починав із трьох бджолосімей, придбав їх у товариша, а зараз вже маю близько п’ятдесяти. На зиму, звичайно, скорочую кількість, а навесні знову нарощую.

— Скільки меду Ви маєте з одного вулика?

— У цьому році було чимало. Приблизно 25 кілограмів з кожного вулика. І це при тому, що немає висіяних медоносів. Колись, коли у колгоспах сіяли гречку, ріпак, бджолам було легше виживати. А зараз потрібно або висівати свої медоноси, або сподіватися на природні. Моя пасіка стаціонарна, бо вивозити вулики ближче до медоносів немає можливості. Бджоли живляться природними медоносами  в заплаві Прип’яті.

— Які особливості бджільництва в наших умовах?

— Потрібно любити бджіл, шкодувати їх, не грабувати те, що вони назбирали. Ось і всі особливості.

— Як багато часу Ви присвячуєте роботі на пасіці?

— Весь свій вільний час. Біля кожного вулика є робота. Так, як і в господарстві – дбайливий господар не має часу на відпочинок. На жаль, сьогодні ця робота не задля заробітку. Люди не мають стільки грошей, щоб вволю ласувати медом. Його купують ті, кого біда змушує. Це хороша справа, спокійна, приходиш на пасіку і відпочиваєш душею. Це місце, де можна відключитися від житейських проблем.

— Скільки разів на рік збираєте мед?

— Два рази, у кращому випадку. Якщо рік не дуже врожайний, один. Як правило, після першої викачки я знімаю наставки, щоб бджоли занесли мед у гніздо, бо якщо цього не зробити і викачати другий раз, то гніздо буде зовсім сухим, а це загрожує існуванню всієї сім’ї. Тому краще, все-таки, забирати мед один раз.

— Які продукти бджільництва маєте в асортименті?

— Моя продукція – мед, сотовий мед, прополіс, прополісна настоянка, консервоване маточне молочко, забрус (зрізаний верхній шар сот із рамки, матеріал, завдяки якому бджоли консервують мед у сотах).

— Чим він корисний?

—   Він лікувальний для зубів, закріплює і лікує ясна. Варто просто пожувати забрус протягом кількох хвилин, щоб відчути чистоту і свіжість у роті. Нерідко він цінується навіть більше, ніж сам мед.

— Що можете розповісти про корисні властивості меду? Як застосовувати його так, щоб він приносив користь для орга-нізму?

— Особисто мій рецепт – вранці у склянці теплої води розчинити одну чайну ложку меду і випити натщесерце. Після цього можна займатися господарством, і поки все до ладу доведете, мед уже виконає лікувальну функцію. От тоді-то можна й поснідати. Прополіс теж дуже корисний для здоров’я. Особливо добре робити з нього настоянку (на 250-500 грамів горілки, залежно від потрібної концентрації, 20 грамів прополісу). Цей продукт бджільництва застосовують при ангінах, простудах, загоюванні ран і навіть при туберкульозі. Загалом, наш мед дуже цінується у світі, бо він, як правило, зібраний на різнотрав’ї, а не з одного виду медоноса. Особливо, із Західної України, бо на Сході найчастіше мед з акації.

— Кажуть, що пасічника бджоли не кусають. Це дійсно так?

— Ні. Кусають, але якщо працювати з ними спокійно, нормально, не думати, що можуть покусати, то й вони не будуть агресивними. Злість сім’ї залежить від самого пасічника. Якщо ти їх систематично сердиш, вони будуть кусатися. У мене, як і в усіх бджолярів, звісно є димар, але я ним мало користуюся, щоб їх не тривожити. Вони ж живі істоти – розуміють, що треба поділитися з хазяїном. Кожна бджолосім’я має свій характер і до кожної треба знайти підхід.

— Що можете порадити починаючим пасічникам?

— Треба проводити селекцію, слідкувати за сім’ями під час роїння, здійснювати ви-браковку (якщо, наприклад, в однакових умовах два вулики і одна сім’я принесла мед, а друга – ні), користуватися наставками (ставити їх над гніздом у вулику, що забезпечить можливість забирати мед зверху і в гніздо не лізти). За таких умов викачка меду відбувається без шкоди для сім’ї, а якщо наставками не користуватися, то разом із медом буде викачуватися й розплід, відкладений на другій частині рамки. Не слід на зиму забирати у бджіл весь мед, хай і їм для життя залишиться. А де не вистачає, треба підкормлювати цукром. І навіть у розпал сезону варто раціонально і поблажливо ставитися до бджіл. Якщо меду у вулику малувато, краще не чіпати його, бджілкам теж якось жити треба. Забирати останнє – непорядно по відношенню до них.

— Хтось переймає Ваш досвід?

— У мене два сини, але  вони не прагнуть перейняти батькову науку. Якщо пасікою займатися, то на ній треба бути постійно, бджоли не терплять випадковостей. А діти, в основному, живуть за рахунок сезонних заробітків, тому й немає можливості за ними дивитися і ґрунтовно цим займатися.

— Розкажіть, як правильно вибрати  якісний мед?

— Одна моя порада – купуйте мед у перевіреного пасічника. Придбайте один раз, спробуйте. Зараз розвелось дуже багато аферистів, які що тільки не змішують, щоб отримати субстанцію, схожу на мед. У нашому районі навряд чи є такі майстри, що роблять штучний мед і продають його як натуральний, але окремими технологіями прикормлювання бджіл пасічники таки володіють. Як на мене, хай того меду буде менше, але нехай він буде дійсно природній. Тоді не гріх самому його їсти, не гріх і людям продавати, бо ж купують його з лікувальними цілями.

Микола Михайлович може розповідати про справу життя, скільки завгодно. Він з емоціями показує плоди своєї праці, демонструє, як правильно збирати забрус, прополіс. Чоловік готовий ділитися своїми знаннями. Каже, що як тільки починав роботу на пасіці, все про догляд за бджолами дізнавався з журналів і газет для пасічників, запитував у знайомих, бо прагнув якнайшвидше осягнути премудрості цієї непростої справи. Але зараз, коли за плечима в нього двадцяти-річний багаж роботи з бджолами, він сам, як енциклопедія – розмірено і влучно розповідає про всі аспекти бджільництва. Напевно, й справді треба, щоб любов до Божих комашок була в людини в глибині душі, тоді й вони віддячать господареві смачним, цілющим медом.

Марія ЛЯХ